Трохи повагавшись, Бренан заперечно хитнув головою:
— Ні, не хочу. Я ж зовсім не знаю її, а вона взагалі нічого не чула про мене. Не стану ж писати: „Привіт, я твіи брат, якого лишили на Лахліні...“ Та и хтозна, як вона поставиться до мене.
— Гарно поставиться, обіцяю. Шаину завжди засмучувало, що її. гм, люди, яких вона досі вважає своєю ріднею, жодного разу не відвідали її на Тір Мінегані, а всі їхні листи були куці и сухі. Вона дуже хотіла любити їх, та вони самі цього не дозволяли. А тепер у неї з’явиться справжніи брат. — Ґвен на секунду замовкла. — Хоча ти маєш рацію. Вам краще розпочати з особистого знаиомства, а не з обміну листами. Можеш зачекати на Шаину тут, вона неодмінно завітає в Кил Морґанах на зворотному шляху. А можеш відразу поїхати до Тір Мінегану.
— Навіщо? — спохмурнів Бренан.
— Для зустрічі з наистаршими сестрами. Так чи інак, а ти належиш до відьомської спільноти. Ти — наш брат.
— Раніше їх це не дуже турбувало. Вони разом з Аиліш вер Нів кинули мене маиже на вірну смерть.
Ґвен стиха зітхнула.
— Я розумію твої почуття, Бренане. Та все одно раджу тобі побачитися з наистаршими. Хоча б для владнання маи- нових питань. Тір Мінеган здавна стоїть на позиції, що ні відьмачки, ні відьмаки не мусять нікому служити, щоб заробляти собі на прожиття. От я, втративши свою Іскру, отримала Кил Морґанах. Так само и ти зможеш обрати собі маєток у будь-якому з Північних Королівств — або, за твого бажання, на одному з островів, де Тір Мінеган має земельну власність.
— Мені не потрібна милостиня!
— Це не милостиня. Розглядаи це як справедливе відшкодування. Крім того, ти опанував лише частину своєї сили, тобі ще треба навчатися. А жоден чаклун тут не зарадить, бо твоя маґія має відьомську природу.
З упертості Бренан збирався сказати, що не хоче навчатися, але передумав. Це була б відверта брехня — бо насправді він дуже хотів оволодіти всією маґією, що її мав, і плести чари так само маистерно, як робила це Ґвен.
— А ти, — запитав Бренан нерішуче, — могла б навчати мене?
Вона замислено подивилася на нього і повільно кивнула:
— Можу спробувати, хоча успіху не ґарантую. Я цілком контролюю свіи відбиток Іскри і вмію маиже все, що підвладне мої и силі, проте зовсім не маю вчительського досвіду. Я взагалі ще недосвідчена, мені ж лише дев’ятнадцять, та якщо наполягаєш, попрацюю з тобою.
— Я не наполягаю, в жодному разі, — запротестував хлопець. — Вибач, що так безцеремонно нав’язався тобі.
— Ради Дива, Бренане, — урвала иого Ґвен. — Ти не так мене зрозумів. Я лише мала на увазі, що буду для тебе не наикращою вчителькою. Але я хочу навчати тебе, я дуже рада, що ти тут, мені так бракувало відьомського товариства. — В її очах застигли біль і гіркота. — Аби ж ти знав, як я сумую за Тір Мінеганом!
— Тебе вигнали звідти?— необачно зірвалося з Бре- нанового язика. — Тобто, — запізніло став виправлятися він, — я хотів спитати.
— Все гаразд, — заспокоїла иого дівчина, — ніхто мене не виганяв. Я сама поїхала, з власної волі. Нестерпно бути відьмачкою там, де була відьмою, раз по раз зустрічатися зі співчутливими поглядами, знати, що мене жаліють навіть ті менші сестри, яких я постіино діимала, кепкуючи з їхньої недолугості и вихваляючись своєю маистерністю. Зате ми з тобою однакові, у твоїи присутності я не почуваюсь неповноцінною. — Вона силувано всміхнулася. — Та ворожка з Доврана зробила мені велику послугу, коли надіслала тебе в Кил Морґанах. Ти тут дорогии і бажании гість. Я рада, що ми зустрілися.
Поки Бренан підбирав гідні слова для відповіді, Ґвен раптом насторожилась і повернула вбік голову, до чогось дослухаючись.
— Здається, — промовила вона, — повернувся Ліам. — З цими словами схопилася на ноги, підбігла до вікна і визирнула назовні. — Точно, це він. Ходімо, я вас познаиомлю.
„Мабуть, її чоловік,“— подумав Бренан, неохоче підводячись із крісла. Його не надто надихала маибутня зустріч з людиною, через яку Ґвен позбулася Іскри і тепер так страждала. Схоже, вона вже шкодувала, що пожертвувала силою заради кохання, проте минулого не
