На ці слова Бренан заледве не спіткнувся.
— Ти про що?
Його подив був такии щирии і непідробнии, що Ліам не- гаино и беззастережно повірив иому.
— Виходить, я помилився? Тоді вибачаи. Гм... Хоча, може, все так і є, просто ти сам про це не здогадуєшся. Шаина ж недарма надіслала тебе до Ґвен.
— Вона мене ні до кого не надсилала, — сказав Бренан. А трохи повагавшись, додав: — І взагалі, я ще жодного разу не зустрічався з нею.
Усупереч иого очікуванням, Ліам не став питати, чому так склалося. Лише співчутливо сказав:
— Ох, ці відьми!.
Вони діишли до ставка і влаштувались на лавці біля самої води. Ліам прибрав з кошика скатертину і насамперед видобув два порожні кухлі та жбан холодного пива. Бренан охоче пригостився пивом, а від решти частування відмовився, пояснивши, що досі ситии сніданком у маистра Ки- рана та морозивом, яке їв разом із Ґвен. Отож він потро- ху попивав приємнии прохолоднии напіи і обдумував почуте від Ліама. З иого слів випливало, що Ґвен неодружена; а коли так, що ж тоді сталося з чоловіком, якии зробив її відьмачкою? Помер, загинув, вона розлюбила иого? Чи, може, обдурив її и кинув? Якщо останнє, то він не лише негідник, а и телепень.
Тим часом Ліам з неабияким апетитом допався до смаженої курки, блискавично ум’яв добру її половину, а вгамувавши голод, став їсти повільніше і знову заговорив:
— Не пощастило тобі з Шаиною, хоч ви и близнюки. Зате в мене з Ґвен усе склалось інакше. Можливо, через те, що наша родина мешкає в Івидоні, ще и на самісінькому узбережжі — а це менше трьохсот миль до Абервена. Відколи Ґвен минуло тринадцять, ми всі частенько відвідували її, а я робив це наичастіше. Ідуть на Мінеган мама з татом — і я з ними; хтось із старших братів чи сестер — я також складаю їм компанію. Ми з Ґвен дуже швидко потоваришували, і з усієї рідні вона наибільше прихилилася саме до мене. Може, через невелику різницю у віці, а може тому, — він лукаво всміхнуся, — що я такии чудовии хлопець. Словом, ми стали
— А решта ваших рідних досі мешкає в Івидоні?
— Так, у нас там велике сімеине підприємство. Ми и раніше були небідні, мали гарнии будинок у Карфирдіні, два маєтки на півдні Івидону, а після народження Ґвен отримали у власність п’ять торгівельних кораблів, які приносять чи не вдесятеро більше прибутку, ніж наші земельні володіння. Правда, торік улітку сюди приїздила мама з двома старшими сестрами, але Ґвен швидко спровадила їх. Фактично, прогнала в шию.
— Чому? — здивувався Бренан.
— Ну, вони самі напросилися. Як правило, більшості людеи однаково, відьма чи відьмачка, для них це невелика різниця. А от мама з сестрами впали в іншу краиність і забрали собі в голову, що тепер Ґвен стала звичаиною дівчиною. Намагалися попихати нею, порядкували в Кил Мор- ґанасі, ніби він належить їм, а на довершення почали домовлятися з ридихенським ґрафом Ідвалом аб Ґоронві про шлюб иого старшого сина Роирі з Ґвен. Коли сестричка довідалася про ці перемовини, терпець їи остаточно урвався, і тоді вона показала, хто тут справжніи господар, показала, що и досі залишається відьмою. Це треба було бачити!
Ліам доїв смажену курку і жбурнув кістки двом собакам, що на диво терпляче и навіть увічливо чекали неподалік на гостинець. Погарчавши одне на одного, пси швиденько розподілили між собою кістки и заходилися їх хрумати, а Ліам витер об скатертину руки і налив до свого кухля ще пива.
— Я дуже шаную нашу матір, — повів далі він, — проте мушу визнати, що тут вона перегнула палицю. Відьма Ґвен чи не відьма, та за законом вона не підкоряється батькам. Вони ж самі відмовилися від свого права на неї, уклавши угоду із Сестринством. Хоча в одному я таки з мамою згоден. Ні, не з тим, що вона за Ґвениною спиною стала домовлятися з ґрафом Ідвалом; це якраз дуже негарно. Але Ґвен і справді пора вже подумати про заміжжя. Іскру вона втратила, її не повернеш, то, може, знаиде розраду в подружньому житті, в дітях. А вибирати є з кого — претендентів серед катерлахської шляхти хоч греблю гати. Тои же ґраф Ридихенськии і сам, без будь-якого стороннього втручання, хоче бачити її своєю невісткою, а иого синочок ще від самого початку зачастив до нас у гості. Іх обох можна зрозуміти — Ґвен заможна, вродлива, а що наиголовніше, вона відьмачка і зберігає за собою титул високої пані Тір Мінега- ну. Теперішніи король Катерлаху давно вже на ладан дихає, а корона в ціи країні не передається в спадок, нового короля обирає Рада Лордів, яка завжди дослухається до думки відьом. Тож якщо Ґвен вииде за котрогось із ґрафських синків, вони вдвох маиже напевно стануть наступними королем та королевою. Принаимні, відьми докладуть до цього
всіх зусиль.
— Так гадаєш? — запитав Бренан. — Хіба вони не сердиті на Ґвен?
