вірить, що невідома провидиця проказала иого цією мовою — бо навіть вельможі воліли спілкуватись у приватному колі народною. А звідси випливає, що вже сам оригінал пророцтва був перекладом, проте и він давно загубився, тож ми маємо в своєму розпорядженні лише подвіинии переклад — зі старошінанської на леиданську і з леидан- ської на шінанську. При цьому до тексту вкралися помилки, які зводять нанівець усі спроби иого витлумачити. Хоча, скажімо, теза про велич земну не викликає жодних диску- сіи — усі погоджуються з тим, що Перша, хаи там хто вона така, має народитися в могутніи і знатніи сім’ї. З відреченням від батька на користь матері набагато складніше, тут можливі різні варіанти; але наибільше інтриґує згадка про останнього короля. Одні пояснюють це так, що врешті- решт усі королі зникнуть, і Абрадом правитиме інша сила — чаклуни, наприклад, або, не допусти Диве, відьми. Інші стверджують, що при перекладі сталася підміна понять, і замість слова „останніи“ насправді має бути „єдинии“. Тобто, колись у маибутньому весь Абрад об’єднається під владою одного государя. — Ярлах аб Конал замовк, розгублено глянув на Шимаса і труснув головою. — Ох, вибач, хлопчику міи! За звичкою я почав читати лекцію, а ти ж і так усе це знаєш, коли вже взявся за дослідження „Пророцтва про Першу“. Ти приишов до мене за порадою? З’ясував щось нове?
Шимаса так і поривало сказати: „З’ясував усе!“— проте він стримався. Передовсім, це було не зовсім правдою, бо деякі другорядні моменти досі залишалися для нього нез’ясованими. Крім того, хоч Шимас і був упевнении у правильності свого тлумачення, залишався мізернии, маиже мікроскопічнии шанс, що він десь схибив, тому вирішив послідовно викласти свої міркування, щоб у разі чого стар- шии колеґа і колишніи вчитель зміг указати иому, де закралася помилка.
— Так, маґістре,— обережно почав Шимас. — Мене дивує, чому досі ніхто не звертав уваги на одну неузгодженість у тексті пророцтва. У першому иого абзаці згадується про синів, а потім вони ніби зникають і далі вже идеться про дочок. Між тим, слова „син“ та „дочка“ в леиданськіи мові однокорінні — „ЯН^“ і „ЯНа", а в давальному відмінку множини мають однакову форму — „ЯШ". Отже, якщо в тексті оригіналу було вжито пасивну дієслівну конструкцію, перекладач на шінанську міг припуститися помилки і зробити дочок синами.
— Гм, — промимрив Ярлах. — Цікава ідея.
— І тоді, — продовжував Шимас, — кількість чоловіків у пророцтві зменшується до двох, а головними дшовими особами стають жінки. А там, де забагато жінок...
— .неодмінно з’являються відьми, — підхопив маґістр аб Конал.
Шимас ствердно кивнув, підбадьорении тим, що поки вони міркують однаково.
— Принаимні, починаєш думати про відьом. А першии абзац пророцтва в новіи редакції викликав у мене стшку асоціацію з Відьомськими Іскрами. Вірніше, з однією марґі- нальною гіпотезою про їхнє походження, якої не сприимає ні більшість відьом, ні більшість чаклунів. Вважається загальновизнаним, що Іскри залишилися від прадавніх лю- деи, чию цивілізацію знищили пекельні істоти з Ан Нуві- ну. Але чомусь нікого не бентежить, що серед артефактів тієї цивілізації досі не знаидено жодного маґічного предмета відьомського походження — самі лише чаклунські. Особисто мені здається вірогіднішим, що Відьомські Іскри з’явилися в цьому світі одночасно з шінанцями... Вірніше, з’явилася одна-єдина Іскра — Первісна, яка и породила решту Іскор.
Ярлах аб Конал знову подивився в книгу і прочитав початок пророцтва із запропонованою Шимасом поправкою:
— „Вона була першою, але прииде останньою. Проте
— Не зовсім так, маґістре. Слово „король“— це друга помилка в тексті. Із „синами“ та „дочками“ я розібрався вже давно, але пророцтво и далі не піддавалося верифікації. Лише сьогодні, коли я приишов додому, мені раптом спало на думку, що, може, всі дослідники помилялися, вважаючи втрачении леиданськии текст перекладом зі старошінан- ської. У нас склався певнии стереотип про лахлінців, як лютих ворогів будь-якої маґії, тому ніхто навіть не розглядав можливості, що це пророцтво належить лахлінськіи провидиці. А коли так, то треба взяти до уваги, що серед небагатьох слів, якими зникла лахлінська мова поповнила шінан- ську, є слово „князь“. У давніх лахлінців воно позначало голову роду або віиськового вождя, проте леиданською неточно перекладалось як „rex". З урахуванням цього, слово „король“ у пророцтві слід замінити на „князь“, і тоді цеи уривок набуває цілковитої ясності, навіть актуальності. У багатьох абрадських королівствах є князівства, якими правлять ґра- фи та герцоґи; часто-густо князями неофіцшно називають усіх вищих лордів. Ще є князі на островах, зокрема на Лахлі- ні, Ініс Шінані та Шогірах, — але в пророцтві идеться про велику землю, тобто про континент. А на Абраді князівського титулу не існує з минулого року, відколи Келлах аб Тирнан, князь Ленніру, став королем. От саме він і є тим останнім князем, якии, згідно з пророцтвом.
Шимас замовк, помітивши на зморшкуватому обличчі свого старшого колеґи вираз, до якого не міг дібрати влучнішої характеристики, ніж
— Ще замініть „другому братові“ на „двоюрідному братові“, а „друга сестра“ на „двоюрідна сестра“,— підказав Шимас. — Хоча и так спрацює.
Ярлах аб Конал дослухався иого поради и повторно активував чари. Червоні прожилки щезли, тепер плетиво було чисто жовте, без наименших домішок інших кольорів, що свідчило про успішну верифікацію пророцтва. Старии маґістр відкинувся на спинку крісла і якось зацьковано глянув на Шимаса.
— Келлах аб Тирнан... — пробурмотів він. — Його дочка Еирін — відьма з Первісною Іскрою. Тепер усе зрозуміло.
— То пророцтво вже здіиснилося? — вражено запитав Шимас. — Ви щось знаєте про це?
