Еирін маиже слово в слово проказала заготовлену наперед промову, лише змінивши в ніи згадку про чорних чаклунів на лихих, вирішивши, що звичаиним людям так буде зрозуміліше. Саму ж промову написала для неї сестра Етне вер Рошін — наистарша за віком (але не за статусом] із трьох присутніх у Кардуґалі відьом. Як і раніше, Тір Мі- неган представляла наимолодша з них — Шаина вер Брі. В очікуванні своєї черги, вона стояла в першому ряду серед королівської рідні, між Фіннелою та тіткою Ідріс.
— Так, я твіи батько, Еирін, — промовив Келлах аб Тир- нан. — І твіи король. Та хіба я можу сперечатися з волею Отця всього сущого і Царя Небесного. Якщо Він відзначив тебе своїм даром і поклав на тебе обов’язок захищати світ земнии, мені залишається тільки скоритися Його вибору. Як батько, я благословляю тебе, а як король, згоден прииняти твоє зречення. Ти готова відмовитися від свого права на престол?
— Готова, міи королю,— відповіла Еирін. Вона глибоко вдихнула, вгамовуючи своє хвилювання. — Я, Еирін вер Келлах із роду Дуґала аб Артира, перед лицем Великого Дива і в присутності леннірських вельмож та представників інших держав, складаю перед вами, государю Келлаше, свої повноваження першої принцеси Ленніру і відмовляюся від усіх пов’язаних з цим титулом прав та привілеїв, включно з правом за відповідних обставин успадкувати королівськии престол. Присягаюся безсмертям моєї душі, яка иде крізь Вічність у численних переродженнях, що не висуну жодних претензіи на владу в Леннірі, не дозволю нікому висунути їх від мого імені и утримаюсь від будь-яких діи, спрямованих на її здобуття. — Еирін зняла з голови свіи вінець принцеси и поклала иого перед собою на третю сходинку трону. Зі зреченням було закінчено, проте залишався ще один ва- жливии момент. Звичаино, Еирін навіть не здогадувалася, що своїми наступними словами вона завершує здшснення передостаннього пункту Пророцтва про Першу. — Також із болем у серці я мушу відмовитися від вашого імені, батьку, оскільки за правилами Сестринства кожна відьма має називатися на ім’я своєї духовної матері, а в разі її відсутності — кровної. Позаяк попередні носії моєї Іскри невідомі, або ж їх узагалі не було, я приимаю ім’я жінки, що дала мені життя, моєї рідної матері. Віднині прошу всіх називати мене Еирін вер Ґледіс.
Король кивнув:
— Я приимаю твоє зречення, Еирін вер Келлах, і при- имаю твоє нове ім’я, Еирін вер Ґледіс. Прошу, встань.
Поки Еирін обережно підводилася, намагаючись не заплутатись у спідницях, батько полишив трон, спустився по сходинках, оминувши вінець, і взяв її за руку.
— Свої королівські обов’язки щодо тебе я виконав,— сказав він. — Тепер залишились обов’язки батьківські. — І звернувся до присутніх: — Я відпускаю дочку мою Еирін на Тір Мінеган, щоб вона разом з іншими відьмами боронила світ від Зла. Проте Еирін ще юна и ненавчена відьма. Хто подбає про неї за моєї відсутності?
— Я, — виступила вперед Шаина. — Наистарші сестри уповноважили мене, Шаину вер Брі, представляти Відьомське Сестринство. Відповідно до моїх повноважень, я беру вашу дочку, Еирін вер Ґледіс, під свою опіку, оголошую її нашою меншою сестрою и надаю їи титул високої пані Тір Мі- негану.
До цього моменту все відбувалося за наперед узгодженим сценарієм. Проте свою наступну репліку король чи то забув, чи, може, останньої миті визнав її занадто формальною, бо просто поклав руку на голову Еирін і лагідно мовив:
— Щасти тобі, донечко. Нехаи береже тебе Див.
Дівчині закортіло кинутись иому на шию и розплакатися, проте вона стримала себе. На це ще буде час. Зрештою, вони не сьогодні їдуть. І навіть не завтра.
Еирін приєдналася до гурту родичів і стала поруч із Фін- нелою. Кузина з усмішкою прошепотіла:
— Вітаю, менша сестро Еирін вер Ґледіс.
Тітка Ідріс лише погладила її по плечу, а довготелесии дядько Ріс, перехилившись через дружину, сказав:
— Ну от, небого, ти своє вже маєш. А тепер наша черга.
Тим часом король повернувся на трон, прихопивши дорогою вінець, від якого відмовилась Еирін, і оголосив про те, що, віддавши дочку відьмам, він наразі не має прямих спадкоємців. За иого знаком із шеренги наивищих чиновників виишов головнии правник королівства, процитував Шосте Правило Крові и засвідчив, що після зречення Еирін наявні всі умови для иого застосування. А на запит короля, чи відповідає вимогам Шостого Правила иого небіж Лоґан аб Ріс, правник відповів ствердно, оскільки принц Лоґан є внуком князя Тирнана аб Оваина, якии, хоч і не був королем, проте був суверенним правителем, а отже, государем Ленніру.
Далі до діиства долучився одягнении у розкішну рясу превелебнии Еван аб Гивел. Як представник Духовної Ради Півдня, він підтвердив висновок головного правника і запевнив, що з канонічного погляду немає жодних причин, які перешкоджали б Лоґанові стати названим сином короля і наступником престолу. Тоді Келлах аб Тирнан викликав Ріса аб Тирнана, і тои висловив свою згоду поділяти зі старшим братом батьківські обов’язки щодо Лоґана.
Після кожного виступу серед присутніх пробігав схваль- нии гомін, і це разюче відрізнялося від тієї мертвої тиші, що панувала під час зречення Еирін. Воно було и зрозуміло — адже тоді Леннір втрачав свою першу принцесу, а зараз здобував нового першого принца і маибутнього короля.
