— Аз якого дива їм сердитись? Навпаки, вони почуваються винними перед нею. — Тут у Ліамовім погляді з’явилося розуміння. — Ага, ясно! Ти ж іще нічого не знаєш. Думаєш, Ґвен стала відьмачкою, бо втюкалась у якогось хлопця? Де ж пак! Найтрагічніше те, що в неї не було жодного хлопця, а свою Іскру вона втратила через якиись дур- нии артефакт. точніше, релікт — ніяк не второпаю різниці між ними. Ґвен складала один з останніх іспитів на звання повноправної сестри і мала дослідити кілька цих артефактів та реліктів, а сестра- наставниця, що проводила іспит, помилково поклала серед них один дуже могутніи і смертоносний Ґвен твердить, що сама винна, що мусила відчути небезпеку, та це вже вона себе накручує. Як мені згодом пояснили, тои іспит був перевіркою на швидкість, і иого умови передбачали присутність лише безпечних чарів. Скажімо, коли граєш із друзями в м’яча, аж ніяк не очікуєш, що він буде набитии камінням, тому и не перевіряєш иого, перш ніж ударити ногою. Коротше, цеи клятии релікт мало не вбив Ґвен, у неї навіть зупинилося серце. І хоча її швидко повернули до життя, цього виявилося досить, щоб Іскра визнала її мертвою и відлетіла на пошуки нової відьми.
— Оце так-так! — сумно мовив Бренан, пригадавши, якии нещаснии вигляд мала Ґвен, коли розповідала про причини свого від’їзду з Тір Мінегану. — Тепер розумію, чому вона так страждає. І дуже сумніваюся, що негаине заміжжя втішить її.
— А я нічого не казав про негаине, — заперечив Ліам не надто розбірливо, бо якраз запхав до рота чималии шмат шинки. Судячи із вмісту кошика, він звик снідати винятково м’ясом та пивом. — Я лише вважаю, що іи варто про це подумати. Подумати про маибутнє — бо самими лише спогадами про минуле вона себе точно не втішить. Якщо ж у тебе склалося враження, ніби я тільки и мрію про те, щоб стати членом королівськоі родини, то запевняю, це не так.
Мені однаково, кого обере Ґвен, тільки б вона була щаслива. До речі, ти в нас надовго затримаєшся?
— Поки не знаю,— відповів Бренан; він здогадався, до чого хилить Ліам, і відчув, як иого щоки запаленіли. — Твоя сестра зголосилась навчати мене маґії — я ж самоук і мало що вмію. Мабуть, залишуся тут до прибуття Шаини з Півдня.
— А потім? Поїдеш з нею на Тір Мінеган?
— Ще не вирішив. Та якщо чесно, мене не дуже туди вабить.
Ліам гмикнув.
— Хоч сам відьмак, а боїшся відьом?
— Швидше їх великої кількості. А ще їхньої сили. — Бренан зам’явся. — Правду кажучи, я навіть трохи боюся зустрічі з Шаиною. А от Ґвен мене зовсім не лякає. З нею мені легко. і затишно.
Він ніяково замовк, а Ліам, зиркнувши на нього, добродушно розсміявся.
Розділ IV
Пророцтво про Першу
Брукована вуличка, затиснена між двома рядами щільно прилеглих один до одного будинків, тяглася пологим схилом пагорба, на вершині якого сяяли численними вогнями величні споруди Університету. Втім, о ціи вечірніи порі світла не бракувало в усьому середмісті Кованхара — і, певна річ, воно мало маґічне походження. На вулиці було досить людно: то тут, то там поспішали в своїх справах перехожі, неквапно прогулювалися під руку закохані, раз по раз зустрічалися галасливі зграики студентів та студенток — і це було характерною ознакою Кованхара, бо лише в тутешньому Університеті дівчата могли навчатися нарівні з юнаками. Зрідка чулося цокання підков по бруківці — це ґвардієць з міської варти патрулював відведену иому територію, наглядаючи за дотриманням порядку. Інші вершники тут не з’являлися — для них, як і для підвод та екіпажів, призначалися ширші вулиці, а ця була винятково пішохідною.
Шимас аб Неиван ішов з правого краю, попід самими стінами будинків, і нітрохи не боявся, що з якогось вікна виллють помиї, зіпсувавши і иого вбрання, і цінну книгу, яку він тримав у руках. Це могло б статися в будь-якому іншому місті, та тільки не в Кованхарі, де навіть у наибідніших кварталах усі житлові будинки мали водогін і каналізацію. Кованхар цілком справедливо зажив собі слави наизамо- жнішого і наичистішого міста в усьому світі (ну, за винятком, хіба що, відьомського Абервена на Тір Мінегані]. Це чаклунське місто, серцем і мозком якого був Університет, формально належало до складу Івронаху, проте ніякої реальної влади над ним івронахські королі не мали і вже віддавна змирилися з цим. Час від часу в Університетському Маґістраті порушувалося питання про проголошення Ко- ванхара вільним і нікому не підлеглим містом, однак цю пропозицію щоразу відхиляли. Чаклуни нітрохи не боялися королівського гніву, проте усвідомлювали всі небажані наслідки такого вчинку. Краиніи захід країни, якии через иого форму на карті називали Еис Ґеданом, Риб’ячим Хвостом, економічно був пов’язании з Кованхаром; добробут усіх місцевих мешканців, від простих селян до лордів, цілком залежав від торгівлі з чаклунами, тож у цьому разі вони не забаряться відокремитись від решти Івронаху и попроситися під владу Кованхара. Цього король точно не стерпить і надішле до Еис Ґедана свою армію. А більшість чаклунів не хотіли воювати — попри те, що неминучим результатом цієї віини стало б утворення підлеглої їм держави.
Шимас також не хотів воювати, а проте, якби був маґі- стром, неодмінно голосував би за самостіиність Кованхара. Згідно з даними останнього перепису, проведеного з ініціативи Маґістрату, на всьому Абраді та довколишніх островах, за винятком Лахліну, мешкало понад півтораста тисяч чаклунів, і було геть несправедливо, що вони досі не мають власної країни, тоді як кількасот відьом уже тринадцять століть порядкують на свіи розсуд Тір Мінеганом. І наипри- кріше те, що серед їхніх підданих чимало чаклунок, які визнавали за краще прислужувати відьмам, а не співпрацювати на рівних зі своїми колеґами по чаклунському цеху.
А втім, як безпристраснии науковець, отже, людина об’єктивна, Шимас мусив визнати, що свого часу відьми чимало зробили для чаклунок. У давні часи, коли в Кованха- рі було засновано Чаклунську школу, до неї приимали лише хлопців — а дівчата, на думку тодішніх чаклунів, мали навчатися в домашніх умовах, позаяк справжня академічна наука не призначена для жіночого розуму. Ситуація не змінилась і після перетворення школи на університет, тому відьми організували на Тір Мінегані власнии навчаль- нии заклад для дівчат із
