— Ну, ви двоє ще можете передумати, — зауважила Етне. — Час поки є. А от я вже справді нічого не вдію. Та и Мораґ навряд чи витримає шок від втрати Іскри.
— І не збираюсь витримувати, — пирхнула Мораґ. — Передовсім, я и у гадці не маю утнути таку дурницю. Жоден чоловік не вартии того, щоб позбутися через нього Іскри. А якщо зі мною трапиться таке нещастя, як із бідолашною Ґвен, то хаи краще я відразу помру, ніж доживатиму вік відьмачкою... Тьху-тьху, щоб не наврочити!
А от Етне, як здалося Еирін, не дотримувалась такої категоричної думки. Можливо, вона и хотіла б перетворитися на відьмачку, завести сім’ю, дітеи, але для неї було запізно. З плином часу відьми так міцно зживаються зі своєю Іскрою, що її втрата стає для них фатальною. За словами Шаини, наистаршіи відьмі, яка вціліла після розриву з Іскрою, було п’ятдесят шість — та и то це радше був ща- сливии виняток. Цілком безпечним вважався вік до тридцяти років, далі ризик поступово наростав, а в п’ятдесят смерть ставала практично неминучою. Саме тому так рідко з’являлися відьмачки: ті, хто ще міг позбутися Іскри, надто цінували її, а ті, що переситилися відьомським життям і воліли б спробувати іншого, вже не мали такої можливості.
Вінчання проишло піднесено і врочисто, превелебнии Еван виголосив дуже гарну и зворушливу напутню промову, та все ж при цьому не втримався від шпильки на адресу відьом. Коли говорив про наиголовнішии обов’язок жінки бути берегинею домашнього вогнища, дбати про чоловіка та дітеи, то осудливо зиркнув у їхніи бік, тим самим підкреслюючи, що ось ці конкретні жінки нехтують своїм призначенням і порушують Дивову волю. Втім, Еирін була рада, що цим усе и обмежилося і панотець не висловився відвертіше, як робив це впродовж останнього місяця на кожніи довнах- ськіи* проповіді.
Абрадськии тиждень має вісім днів —
Під радісне волання натовпу Лоґан аб Ріс та Ріаннон вер Ґвилім стали подружжям. На замкову площу повикочували діжки з вином та пивом, тут і там стали розводити вогнища, щоб смажити на них забитих з цієї нагоди овець та свинеи для частування простого люду. Ну, а для вельмож було влаштовано бучнии бенкет, що мав тривати аж до самісінького ранку.
Як і годилося, на весільному бенкеті король поступився чільним місцем молодятам, ще и пропустив поперед себе брата з невісткою, а сам сів уже після них, поруч із дочкою. Місце по іншии бік від Еирін заимала Шаина; власне, там збиралася сидіти Фіннела, але принц Лаврас запросив її до себе, і вона не знаишла жодних вагомих підстав, щоб иому відмовити. За кілька днів перебування в Кардуґалі Лаврас аб Ґвилім добряче набрид кузині своїми завзятими упаданнями. Востаннє вони бачилися ще дітьми, згодом він, зви- чаино, чув, що Фіннела стала вродливою дівчиною, і коли мова заишла про їхнє можливе одруження, був аж ніяк не проти цього — політичні шлюби між членами Літримсько- го і Леннірського королівських домів, що виросли з одного коріння, давно стали традицшними. А коли Лаврас зустрівся з Фіннелою и переконався, що вона справді писана красуня, то до нестями закохався в неї. На жаль для юного принца, иого почуття залишилися без взаємності — і Фіннела, і її батьки мали на оці перспективнішии шлюбнии союз із Ферманахом.
Старша сестра Аиліш вер Нів також була присутня на бенкеті, проте сиділа в іншому кінці королівського столу, тому не муляла Шаині очі. Еирін дуже кортіло дізнатися, яка ж чорна кішка між ними пробігла і до чого тут Бренан. Вона и раніше чула иого ім’я в розмовах Етне та Мораґ, але зрозуміла лише те, що цеи хлопець (чи, може, малии хлопчик] був якось пов’язании із Шаиною і зараз мешкав у маєтку її наиближчої подруги, відьмачки Ґвенет вер Меган. Еи- рін мала підозру, що він є меншим Шаининим братом, та це аж ніяк не пояснювало, чому Шаина така сердита на Аи- ліш...
Коли на землю опустилася ніч, молодят зі співами та музикою провели до шлюбних покоїв. Після цього всі знатні жінки полишили весільнии бенкет, щоб за давньою традицією, яка збереглася ще з часів Ферманахської Імперії, надати можливість чоловікам безперешкодно пиячити, загравати зі служницями і розважатися виступами напівоголе- них танцівниць. Еирін завжди вважала цеи звичаи варварським, ганебним і принизливим, але сьогодні була навіть рада иому, бо почувалася надзвичаино втомленою — і не так фізично, як морально.
Оскільки для молодят відвели північну частину дівочих покоїв, Еирін з Фіннелою було досить лише перетнути коридор, щоб опинитись у своєму помешканні. Проте и на цьому короткому відрізку шляху кузина примудрилася загубитись — а вірніше, її викрав п’яненькии Лаврас і потяг на верхівку Королівської Вежі милуватися зорями. Мабуть, розраховував бодаи разочок, але по-справжньому, поцілуватися з нею, однак Еирін сумнівалася, що Фіннела, яка на бенкеті маиже нічого не пила, погодиться на щось більше, ніж просто дружнє цмокання в щічку.
У своїх покоях Еирін передовсім проишла до ґардеро- бної, де з допомогою покоївки роздяглася. Присутність служниці наразі була необхідна, бо спроба власноруч зняти цю важку, вкраи незручну і водночас делікатну святкову сукню могла призвести до пошкодження швів і розриву тканини — а Еирін не любила псувати одіж.
Утім, для однієї частини свого вбрання вона таки зробила виняток. Позбувшись корсету, якии мусила сьогодні надягти і якии добряче нам’яв їи боки, Еирін люто жбурнула иого на підлогу і заходилася з насолодою топтати підборами своїх черевичків.
— Більше ніколи,— примовляла вона при цьому.— Ні за які скарби. Не надягну. Цю. Кляту. Огидну. Паскудну. Штуку...
Молоденька покоївка, неабияк налякана нападом гніву в принцеси-відьми, швиденько помістила сукню до шафи і чимдуж чкурнула геть. А Еирін, відвівши душу, наостанок копнула потоптании корсет, відкинувши иого в куток, потім роззулася, зняла панчохи, вступила ногами у м’які капці и голяка проишла до мильні. Там уже збиралась була наповнити ванну, проте останньої миті передумала. Ії дуже вабило полежати в гарячіи воді и розслабитись, але ще більше тягло до ліжка. Зрештою, сьогодні вранці вона милася, тому зараз обмежилася лише чищенням зубів та простим умиванням, після чого подалась до спальні, надягла нічну сорочку з тонкого батисту і вклалася в уже розстелене ліжко.
