— А мені тебе, сестричко, — сказала Еирін. — Так важко розлучатися з тобою. Особливо тепер, коли ти почала змінюватися, ставати такою, якою я завжди хотіла тебе бачити.
Кузина знову зітхнула.
— У цьому моя біда. Раніше було легко, раніше я знала, що мені треба, планувала своє життя наперед — чоловік, корона, діти. А тепер цього замало, хочу чогось більшого. Хочу стати справжньою чаклункою, маґія — така чудова річ! Ти правду казала, Еирін, на світі немає нічого цікавішого за чари.
Еирін присунулася до Фіннели и погладила її по голові.
— А наисмішніше те,— промовила вона,— що це був лише умогляднии висновок. Я ще и досі не пізнала смаку чарів.
— Він. чарівнии. І що більше иого куштуєш, то дужче хочеться. Маистер Іґан твердить, що я можу стати могутньою чаклункою.
— Шаина з ним згодна, — підхопила Еирін. — Вона каже, що з кожним днем твоя сила зростає.
— А ще, — продовжувала кузина, — маистер Іґан учора говорив з татом і мамою. Радив їм відрядити мене на навчання до Кованхара.
— Ого! — Це стало для Еирін несподіванкою. — І що ж вони. Хоча я здогадуюся про їхню реакцію.
— Атож, — сумно підтвердила Фіннела. — Вони аж дибки поставали. Мовляв, це за півтори тисячі миль звідси, а я ще мала, крім того, маю обов’язки принцеси. А ще в Ко- ванхарі багацько молодих студентів-чаклунів, і ніяка охорона не вбереже мене від їхніх зазіхань. — Кузина нервово хихотнула. — Тоді маистер Іґан дуже неохоче заговорив про Тір Мінеган, про ту відьомську школу для дівчат-чаклу- нок. Мав таке кисле обличчя, ніби иому згодували цілого лимона, проте сказав, що це ще кращии варіант, там ми з тобою одна одну підтримаємо, ти наглядатимеш за мною, та и чоловіки-чаклуни, хоч молоді, хоч старі, на Мінегані велика рідкість. Мені здалося, що мама сприиняла ця ідею прихильно, а от тато затявся і квит. Дуже різко відповів, що наша сім’я вже віддала одну дочку відьмам, цього досить. І більше не став про це говорити.
— Мабуть, я знаю, чому він так завівся, — повільно мовила Еирін. — Чимало чоловіків вважають, що раз відьми мусять берегти незаиманість, то тільки те и роблять, що бавляться з молодими дівчатами. Та насправді це велике перебільшення. Певна річ, серед відьом є и такі, але їх дуже мало, і зазвичаи вони шукають собі пару в своєму колі. А решта сестер знаходять іншии вихід для пристрасті — просто скеровують її на маґію.
— Знаю, — кивнула Фіннела. — Якось розпитувала про це в Мораґ. Думала, що коли вже вона так безсоромно ходить у штанях, то їи точно подобаються дівчата, і вона не стане критися з цим. Проте Мораґ сказала, що дівчатами ніколи не цікавилися, її приваблюють високі, широкоплечі, жилаві чоловіки, особливо вшськові. Та вона легко дає з цим раду, просто починає інтенсивно чарувати, і напад хіті швидко минає. Я їи вірю, бо мені и саміи після занять маґі- єю навіть дивитись не хочеться на хлопців. От тільки татові цього не поясниш. Навіть якщо я наважуся заговорити з
ним про це, він у кращому разі нагримає на мене, а в гіршому — відлупцює.
— Вочевидь, так і буде, — підтвердила Еирін. — До того ж він прагне віддати тебе за Падраиґа.
— А якщо з ним нічого не вииде, — скрушно додала кузина, — то знаиде мені іншого нареченого. Ти правду казала: багатство і влада — це наче клітка із золотими ґратами. Раніше я тебе не розуміла, а тепер. Я тобі так заздрю, сестричко! Не лише твоїи Відьомськіи Іскрі, а и твоїи силі волі, твоїи рішучості. Ти не раз мені говорила, що якби мала міи чаклунськии хист, то втекла б із дому. І ти б напевно так учинила. А я. я не можу, я слабка, безпорадна. Просто не уявляю, що робитиму, коли виїду з Кардуґала.
Еирін не стала заперечувати. Вона и сама так вважала, завжди бачила у Фіннелі ніжну тепличну квіточку і розуміла, що кузина це знає. Тому просто обняла її, пригорнула до себе і, вже поринаючи в сон, думала про те, яким чудернацьким чином змінилося їхнє життя після знаменного дня, 26 ґорфеннава, коли до них приїхала Шаина вер Брі. Відтоді Еирін, що досі почувалася полонянкою свого високого становища, перетворилась на наищасливішу дівчину в світі. А от Фіннела, яка раніше була всім задоволена і мріяла лише про гарного чоловіка, зненацька стала нещасною.
Ну, хіба це справедливо? Невже Великии Див надсилає на землю так мало щастя, що коли хтось один здобуває ио- го, то іншии неодмінно втрачає?.
Розділ VI
Останній пункт пророцтва
