— Отже,— промовив він рівним голосом,— дочка в обмін на відьомські ґарантії непорушності кордонів. Мушу визнати, що для Ленніру це непогана оборудка. Я збирався видати Фіннелу за Падраиґа аб Міредаха, але це забезпечило б лише неитралітет Ферманаху. Зате ваша заява. Навіть серед південних володарів не знаидеться такого дурня, якии наважився б відкрито виступити проти відьом.
„Ну, запитаи, навіщо я це зробила,“— подумки заблагала иого Шаина. — „Тільки не думаи про те, що лізе тобі в голову..“
— Фіннела може пишатися собою, — вів далі Ріс. — Вона добре прислужиться і родині, і країні. Та и сама отримає, що хоче. Гм. А можна поцікавитися, леді Шаино, чим викликана така ваша щедрість?
— Є три причини,— відповіла вона, відчуваючи величезне внутрішнє полегшення. — Ні, навіть чотири. По-перше, ваша дочка дуже здібна чаклунка і стане гарним надбанням для нашої школи. Ми здавна ведемо з Кованха- ром змагання за чаклунок, і якщо кованхарські чаклуни беруть кількістю, то ми орієнтуємося на якість, вишуковує- мо наиталановитіших дівчат з великим маґічним потенціалом. Друга причина полягає в Еирін. Іи, вихованіи поза Тір Мінеганом, а надто ж у королівськіи родині, буде непереливки перші три-чотири роки. Саме стільки триває навчання в Абервенськіи школі для дівчат-чаклунок, тож у наи- тяжчии для Еирін період поруч з нею буде Фіннела, яка підтримуватиме її. Утім, я гадаю, що підтримки передовсім
потребуватиме Фіннела, однак сама її присутність, необхідність дбати про неї, сприятливо позначиться на Еирін.
— Тут ви маєте рацію, — погодився Фіннелин батько. — Еирін сильна дівчина, їи не потрібно, щоб хтось її втішав. А от турбота про інших і справді надає їи снаги. Ну, гаразд. І які ж дві наступні причини?
— Третя стосується винятково мене та наистарших сестер. У ніи я не зовсім упевнена, та, мабуть, без неї я б на таке не наважилася. Скажу лише, що останнім часом мені аж свербіли руки утнути щось їм на зло, але я не хотіла, щоб це була якась безглузда дитяча вихватка. От і знаишла справді сериознии привід. Ну, а четверта причина пов’язана із самою Фіннелою. Я маю підозру, що ваша дочка надумала втекти з дому і.
Шаина не договорила, бо її урвав гучнии сміх Ріса аб Тирнана. За кілька секунд він опанував себе і сказав:
— Вибачте, я просто не міг стриматися. Бачу, ця мала хитрунка ошукала вас. Коли треба, вона може бути такою щирою та переконливою — справжнє бісеня. Але я знаю її п’ятнадцять з половиною років і можу вас запевнити, що вона ніколи так не вчинить. Для цього їи забракне рішучості и самостіиності.
— Ви знаєте Фіннелу як свою дочку, — стояла на своєму Шаина. — І це заважає вам бачити в ніи чаклунку. А я росла на Тір Мінегані, часто спілкувалася з дівчатами, що навчались у чаклунськіи школі, тому бачила, як разюче вони змінюються зі здобуттям сили. Ця сила надає їм і рішучості, і самостіиності, робить їх незалежними, впевненими в собі жінками, які не відступають перед труднощами, а шукають шляхи їх подолання. Що ж до Фіннели, то вона змалку звикла отримувати все, чого забажає, і ця риса її характеру ніде не подінеться, а лише трансформується під нові обставини. Ваша правда, зараз вона ще не готова до рішучих діи, а просто скиглить, жаліється и погрожує можливою втечею. Проте вже почала планувати її — а це ознака того, що з нею відбуваються зміни, про які я вам говорила. Ми можемо тільки гадати, що станеться за місяць-другии.
— Ну, не знаю, не знаю, — замислено промовив Ріс. — І в кожному разі, тепер це не має значення. Навіть якби довелося силою тягти Фіннелу до самого Тір Мінегану. — Він осікся. — Скажіть-но, леді Шаино, чому ви приишли до мене з уже підписаним документом? Хотіли просто справити враження? Чи були такі певні, що я погоджуся?
— Я нітрохи не сумнівалась у вашіи згоді, — відповіла Шаина. — У мене була нагода переконатися, що державні інтереси ви ставите над особистими. Зважаючи різницю у віці між вами та королем, ви мали всі шанси щонаименше десять років носити корону, проте без вагань відмовились від неї, бо так буде краще для Ленніру. Отож Фіннелину долю було вирішено ще тоді, коли я наважилася відступити від інструкціи наистарших і надати вам ґарантії непорушності кордону. І якби я вам сказала, що допомагаю Фінне- лі з іншої причини, суто особистої, яка, можливо, спадала вам на думку, ви б однаково погодилися.
Міцно стиснувши вуста, Ріс аб Тирнан кивнув.
Розділ VII
Диннеші
Розплющивши очі, Шимас аб Нейван виявив, що лежить горілиць, а в темному нічному небі над ним яскраво сяють зорі. Вони мерехтіли, мовби підморгували иому и питали: „Агов, чоловіче, що ти тут робиш? Як сюди потрапив? Ти хоч розумієш, що з тобою сталося?...“
Довкола було тихо, спокіино, не віяв навіть легкии вітерець, лише звідкись чулося слабке потріскування, а в повітрі ледь-ледь пахло димом. Цеи запах нагадав Шимасові про полум’я, що охопило иого під дією чорних чарів Ярлаха аб Конала; полум’я сліпуче, шалене, нестерпно-пекуче, воно жадібно прагнуло зжерти иого плоть до останньої часточки.
Цеи спогад миттю розвіяв рештки сну. Шимас так швидко, як лишень міг, підвівся і, спираючись рукою на вкриту густою травою землю, роззирнувся довкола. І хоча темної, безмісячної ночі про це важко було судити, та скидалося на те, що він перебував посеред
