— Не ми, це точно. Не тому, що не хотіли, а просто не могли. І Ворог цього не робив, тут північні духівники помиляються. Йому не потрібні були люди, він заселяв землю своїм поріддям.
— Тоді залишається Див?
Диннеші невпевнено кивнув:
— Можливо, Він. Особисто я щиро вірю, що така була воля Творця Світів. Однак не виключаю, що тут діяли інші сили, про які ми не маємо ні наименшого уявлення.
Розділ VIII
Тиндаяр
У Тиндаярі було темно, хоч в око стрель, і навіть маґі- чнии зір не дозволяв нічого побачити. Проте Ярлах аб Ко- нал ішов упевнено, керуючись потоками Темної Енерґії, що мали привести иого в призначене місце. Кожна тутешня миля дорівнювала маиже тисячі миль на поверхні, тож навіть з иого неквапною старечою ходою до Тилахмора залишалося ити не більше двадцяти хвилин.
Маґістра аб Конала вражали можливості, що їх надавав Тиндаяр. Особлива структура тутешнього простору дозволяла за якісь дві години перетнути весь Абрад від иого північного краю до південного, протягом дня обшти довкола земного світу, а за лічені місяці детально дослідити иого, нанести на карту всі острови, можливо, знаити інші континенти, яких досі не виявила жодна з численних морських експедиціи.
Ярлах не розумів, чому ще в часи Мор Деораху Темнии Володар зненацька закрив для своїх земних слуг доступ до Тиндаяру і чому, коли нещодавно відкрив иого знову, дозволив з’являтися тут лише кільком обраним. Відповідь на друге питання маґістр аб Конал отримав від Шимаса, дурного хлопчиська, якого иому довелося вбити. Він зробив це з великим жалем, проте не міг учинити інакше. Річ навіть не в тому, що Шимас подався б зі своїм відкриттям до відьом. Наибільше Ярлаха злякало, що він мимоволі розкрив таємницю,якузтихчиіншихпричин Володар иомуне довірив. Через те і вбив бідолашного Шимаса — аби ніхто не довідався, що він знає про Первісну Іскру юної відьми Еирін вер Келлах. то пак, тепер уже Еирін вер Ґледіс.
Отож цю інформацію Ярлах тримав при собі, нікому з чорних братів не обмовився жодним словом і щовечора з острахом лягав спати — бо саме вві сні иому являвся Тем- нии Володар. Він гадки не мав, скільки ще таких чаклунів у їхньому світі і чи є вони взагалі. Йому було відомо лише про шістьох, що мали дозвіл подорожувати Тиндаяром і спілкувалися вві сні з вищими демонами. Усі шестеро були Ярла- ховими підлеглими, належали до очолюваного ним темного кола, і саме на них було покладено завдання захопити принцесу Еирін.
Попервах старии маґістр неабияк пишався тим, що Ки- траил ушанував иого своєю увагою, відзначивши як одного з наидовіреніших слуг. Проте згодом Ярлаха почала бентежити та увага, яку приділяв иому Володар, замість просто поговорити з ним один-єдинии раз, підкресливши цим важливість иого місії, а подальше з’ясування деталеи доручити котромусь із наближених демонів. Чому великии та могутніи Китраил надає такого значення подіям в одному з численних світів, де точиться запекла боротьба між Світлом та Темрявою? Хіба він не мусить заиматися стратеґі- чними питаннями, розглядаючи окремі світи лише як пішаки на безмежніи шахівниці Всесвіту? Чи, може, мають рацію відьми, які вперто наполягають на своіи єретичніи тезі „Див один — Китраилів багато..“
Ярлах не хотів про це думати, але просто не міг не думати. Якщо твердження відьом справедливе, то виходить, що Темнии Володар — не рівнии Дивові суперник, якии бореться з ним за владу, а лише дрібнии капосник, чиї амбіції не простягаються за межі цього світу. Щось на зразок ватажка зграї розбіиників, якии прагне встановити контроль над невеличкою територією в межах королівства, але навіть у мріях не сміє зазіхати на корону.
Коли Ярлах наблизився до потрібного місця, довкола посвітлішало. Ні, темрява и далі залишалася непроглядною, однак иого чаклунськии зір почав працювати. Цим зором він побачив шістьох чоловіків, що стояли колом і, об’єднавши свої сили, спрямовували потужнии струмінь Темної Енергії вгору, до джерела того примарного світла, яке и дозволяло функціонувати маґічному зору. Сьогодні тут було вже набагато світліше — ще два-три дні, и тунель дістанеться до поверхні. Під кінець залишиться тільки тонесенька перетинка, яку зможе легко зруинувати и один чаклун.
Ярлах був задоволении. Пастка буде готова навіть раніше, ніж він планував. І це при тому, що від самого початку доводилося працювати у трьох місцях, прокладати тунелі и тут, поблизу Тилахмора, і в Еврасі, і в Бруахаилі, оскільки було невідомо, яким шляхом відьми повезуть свою нову сестру. З погляду швидкості, наизручніше було проїхати чотириста миль до Тір Егіну, сісти в Бруахаилі на корабель і поплисти прямісінько на Тір Мінеган. Проте Ярлах сумнівався, що Еирін вер Ґледіс обере цеи маршрут. Він вважав, що вона захоче подорожувати сушею, щоб побачити якомога більше нових країн, а не лише безкраї простори західного Океану Івирид. Тому від самого початку був певен, що на них чекає зустріч в Еврасі, але помилився — принцеса виявилася ще допитливішою, ніж він думав, і вирішила податися через Двар Кевандір. Зрештою, це було и на краще. Сімнадцята миля Іхелдироидського тракту видавалась ідеальним місцем для засідки. Тут відьми точно зроблять зупинку — якщо не на ночівлю, то на обід.
Від кола з шести чаклунів відокремився невисокии ху- дорлявии юнак і, підіишовши до Ярлаха, шанобливо вклонився:
— Вітаю, вчителю.
— І тобі добридень, Йорверте,— відповів він.— Бачу, робота иде на лад.
— Так, учителю. Жодних проблем. Хоч і дратує, що так повільно. Вшістьох ми напевно сильніші за будь-якого демона, але він вирив би тунель за кілька хвилин.
