— Зате, на відміну від нас, демони не здатні переходити між земним світом та Тиндаяром без тунелю, — зауважив Ярлах. — У кожного є свої слабкі та сильні сторони. Крім того, я вже тобі казав, що не хочу ризикувати. Демон міг викликати землетрус, а нам це ні до чого. Простіше и надшні- ше обіитися власними силами.
„А ще простіше було б не рити ніякого тунелю,“ — подумав він. — „Проникнути в Кардуґал, схопити дівчину и переміститися з нею в Тиндаяр.“
Безумовно, вони б так і вчинили, якби не присутність у Кардуґалі відьом. Був ризик, що одна з них саме цієї миті випадково опиниться поруч, і все полетить шкереберть, а Темнии Володар вимагав діяти лише напевно. Тепер Ярлах розумів, як це важливо. Шкода, що в Ан Нувіні завчасно не виявили Первісну Іскру, тоді б узагалі не виникло жодних проблем.
— Зрештою,— знову заговорив Ярлах,— ми и без демонів упорались. А більше одного тунелю не знадобиться. Все одно другої спроби не буде — відьми нам її не дадуть. Ми просто не маємо права на помилку.
— А якщо. — Йорверт помовчав у нерішучості. — Вчителю, ви ж розумієте, все може трапитись. Якщо пастка не спрацює, що будемо робити? Так і відпустимо принцесу на Тір Мінеган?
— Ні, не відпустимо. Власне, тому я и приишов. Учора отримав остаточні інструкції від Володаря. У тому разі, якщо нам не вдасться захопити Еирін вер Ґледіс, її наказано вбити. („А потім,“— уже про себе додав Ярлах,— „нам неодмінно накажуть розпочати пошуки вагітної жінки, що має народити нову відьму..“] З огляду на це, засідка буде численніша, ніж ми планували. Завтра я доправлю до Ти- лахмора десяток кованхарців. Ви шестеро приєднаєтеся до них і напередодні прибуття відьом вирушите на сімнадцяту милю. Видаватимете себе за мешканців Торфаину, що їдуть на весілля у Ферманах. Ти гратимеш роль брата нареченої.
— Серед нас буде дівчина? — скривився Йорверт.
Хоча серед слуг Темного Володаря були и жінки, більшість чорних чаклунів ставилися до них з осторогою і не довіряли їм ні сериозних справ, ні важливих секретів. На це були вагомі підстави: попри значну чисельну перевагу в Темному Братстві чаклунів-чоловіків, жінки-чаклунки зраджували иого набагато частіше. І ніхто не міг пояснити, чому так виходить — чи то в цьому винна жіноча слабкість, чи, може, причина в тіи незбагненніи, ірраціональніи симпатії, яку почувають до відьом мало не всі чаклунки.
— За дівчину не турбуися, — сказав Ярлах. — Вона ла- хлінка, душею та тілом віддана нашіи справі.
— Це інша річ, — кивнув Йорверт.
Сам Ярлах не любив лахлінських чорних, вони були аж надто фанатичні, та водночас цінував їх за слухняність і готовність без заивих питань виконати будь-яке завдання. Вони охоче жертвували собою — і цю самовіддану жертовність, за злою іронією, виховували в них лахлінські проповідники та поборники, що вважали себе наивірнішими слугами Великого Дива.
— Крім вас шістнадцяти, — вів далі Ярлах, — я планую залучити ще з дюжину наших людеи. Вони чекатимуть поблизу і прибудуть на сімнадцяту милю незадовго до відьом, під виглядом звичаиних подорожніх.
— Нічогенька армія, — кивнув Йорверт. — Та, боюся, проти трьох навчених відьом цього буде замало. До того ж ми втратимо перевагу раптовості, бо не нападемо відразу, а спершу спробуємо захопити принцесу.
— Я розумію. Однак ідеться не про те, щоб здолати цих відьом, а лише пробити їхніи захист для одного влучного удару в молоду, безсилу, ненавчену відьму. — Тут Ярлах гмикнув. — Правда, є досить висока имовірність, що Еирін вер Ґледіс охоронятиме не троє відьом, а більше. За моєю інформацією, на днях до Тилахмора має прибути відьмачка Ґвенет вер Меган.
— Отакої! — похитав головою молодии чаклун. — А світ, виявляється, справді тіснии. Міи дурнии татусь.
— Йорверте! — суворо урвав иого Ярлах. — Не кажи так про свого батька. Маи повагу до людини, чиє ім’я носиш і чии титул згодом успадкуєш.
Йорверт збентежено потупився.
— Даруйте, вчителю.
— Гаразд, забули. То що там твіи батько?
— Тиждень тому мені стало відомо, що він намагався засватати для мене цю дівицю Ґвенет.
— Мотиви твого батька мені зрозумілі. З иого погляду, було б дуже вигідно одружити тебе з відьмачкою. Він же не знає, що ти один з нас.
