— І хаи ніколи не дізнається, бо інакше позбавить мене спадку, — підхопив Йорверт. — На щастя, відьмачка ио- му відмовила, не побажала навіть зустрітися зі мною. Гм, мушу визнати, що її категоричність таки дшняла мене до живого. Хоч там як, а я наизнатнішии з молодих чаклунів. До того ж катерлахець з материного боку, племінник ґра- фа Коркаигського. Наш шлюб автоматично зробив би нас головними претендентами на катерлахськии престол.
— Схоже, Ґвенет вер Меган знаишла вірнішии спосіб здобути корону, — зауважив Ярлах. — Катерлахці завжди заздрили івидонцям, які мали аж двох королів-відьмаків. От вона и запропонує їм відьмака, як свого нареченого.
— Відьмака? — недовірливо перепитав Йорверт. — Хіба зараз на світі є чоловік-відьмак?
— Як з’ясувалося, є. Це якась темна і дуже заплутана історія, я ще не мав часу в ніи розібратися. Та одно певно — відьмак справді є, иого звати Бренан аб Ґрифид, і він брат Шаини вер Брі. Зараз їде назустріч сестрі, а Ґвенет вер Меган иого супроводжує. Якщо вони не залишаться чекати в Тилахморі, а вирушать далі, то зустрінуться з ними десь на Двар Кевандірі. Отже, тоді нам доведеться мати справу не лише з трьома відьмами, а ще и з двома відьмаками.
Йорверт баидуже знизав плечима.
— Не бачу великої різниці. За силою відьмаки та відьма- чки не перевершують чаклунів. Тим більше чорних.
Ярлах похитав головою:
— Тут я з тобою не погоджуся. Відьмацька сила має неабиякі переваги, надто ж коли идеться про захист. Убити відьмаків маиже так само важко, як і відьом... А втім, правда твоя. Нам без різниці, три відьми чи п’ять. Я певен, що наша пастка спрацює. — І він знову глянув угору. Йому здалося, що навіть за цеи короткии час стало ще світліше. — Чудова робота, я пишаюсь вами всіма. А особливо, тобою.
Йорверт був неабияк улещении цією похвалою.
— Дякую, вчителю. Це все ваша наука. Хвала Володарю,
що тоді я випадково вирішив піти на вашу лекцію.
Ярлах поплескав иого по плечу.
— Я не вірю у випадковості, міи хлопчику. То була доля, і ніщо інше. Складаи подяку Володареві не за сліпии випадок, а за те, що иого воля привела тебе до мене.
Насправді ж це була не Володарева воля, а иого власна. Маґістр аб Конал не вірив у щасливі випадки, але ще менше покладався на долю. Коли на навчання до Кованха- ра прибув юнии син герцоґа Нарвонського, одного з трьох наивпливовіших вельмож Тір на н-Ґалу, чимало викладачів прагнули запопасти собі такого учня. Ярлах діяв не так пря- молініино, як решта, він обрав для своїх цілеи одну студентку — слабку чаклунку, недолугу провидицю, але дуже вродливу дівчину, — і вправно витлумачив її звичаинии діво- чии сон, як пророцтво про те, що вона стане дружиною родовитого юнака, буде називатися „леді“, матиме титул князівни, а згодом стане ґрафинею або герцоґинею. Дівчина була невеликого розуму, тому без вагань повірила словам свого професора, і водночас їи вистачило кмітливості зорієнтуватися, що наразі в Кованхарі є лише один такии юнак.
Йорверт був приємно здивовании увагою з боку такої блискучої красуні, бо сам мав непоказну зовнішність, і місцеві студентки не квапилися дарувати иому свою ласку. Вони чудово розуміли, що старшии герцоґів син візьме собі за дружину лише якусь принцесу, та аж ніяк не просту чаклунку. Що ж до звичаиної любовної інтрижки, то для цього вистачало и інших, набагато привабливіших хлопців. А от дівчина, обрана Ярлахом, була свято переконана в істинності свого пророчого сну, тому довго не комизилась і після короткої прелюдії поступилася своєю незаиманістю. Наи- більша іронія полягала в тому, що Йорверт не просто закохався в неї, а по-справжньому покохав і навіть збирався одружитись попри всі батькові заперечення. Ярлахаж це нітрохи не влаштовувало. На тои час дівчина вже виконала свою місію — заради неї Йорверт почав ходити на лекції з тлумачення пророцтв і невдовзі захопився цією наукою. Тому маґістр організував для иого коханої нещаснии випадок, причому обставив усе так, що змусив убитого горем хлопця запідозрити причетність до цього власного батька.
Йорверт виявився дуже сильним і здібним чаклуном, чимось він нагадував Ярлахові Шимаса аб Неивана, коли тои був студентом. Проте, на відміну від Шимаса, непохитного у своіи праведності, Йорверта легко вдалося скерувати на стежину, яка зрештою привела иого на службу Темному Володареві...
— Мене ще одне непокоїть, учителю,— промовив Йорверт. — Що буде, коли в пастку потрапить не лише принцеса, а и котрась із відьом? Або вони гуртом кинуться слідом за нею?
— Не турбуися, все буде гаразд. Коли ви прокладете тунель, я встановлю уздовж нього кілька захисних плетив, налаштованих таким чином, щоб не пропустити носія пробудженої Іскри. На їх подолання відьми згають щонаимен- ше дві-три хвилини. Цього мені вистачить, щоб прикликати демона, він забере дівчину до Ан Нувіну, а сам я накиваю п’ятами. — Ярлах трохи помовчав. — Я не соромлюся цих слів, Йорверте. Коли маєш справу з відьмами, раджу забути про гордощі. Вони шкідливі для життя.
