— Зрозуміло, — кивнув Довнал аб Конховар. — А у вас є окрема їдальня, щоб ми могли пообідати без того натовпу?
— Авжеж є, ваша милосте, — підтвердив маистер При- дер.
— Я обідатиму в себе, — сказала Ґвен, перш ніж герцоґ устиг зробити замовлення на чотири особи. — Дуже втомилася и хочу відпочити.
— Воля ваша, ласкава пані, — з готовністю відповів трактирник. — Скажете покоївці, коли нести частування.
Бренан поквапився відмовитись від спільного обіду під таким самим приводом, а Ліам, що ніскілечки не страждав від Довналового занудства, запропонував трохи зажуреному герцоґові пообідати разом. На тому вони и розіишлися по своїх кімнатах.
Слід було віддати трактирникові належне. Отримавши звістку про високих гостеи, він не марнував часу, і иого працівники як слід підготували помешкання для вельможних клієнтів. У Бренановіи кімнаті стіни було оздоблено ґобеленами, підлогу вкрито килимами, що навряд чи робили для звичаиних пожильців; ну а шовкові простирадла на ліжку вже точно не стелили всім поспіль.
Окремі кімнати мали ще и ту перевагу, що в кожної була своя, хаи і невеличка, мильня, ще и відокремлена від решти приміщення не просто якоюсь перегородкою, а справжнім, хаи і тонким, простінком. Поки Бренан вилежувався у ванні з гарячою водою, літня служниця принесла иому обід і забрала для прання речі. Помившись, він з апетитом поїв, одягнувся в усе чисте і, розсівшись у кріслі біля вікна, став думати про те, чи справді Ґвен втомилася, чи просто вигадала свою втому, щоб уникнути спільного з герцоґом обіду. А якщо так, то, може, варто піти до неї і приємно згаяти час, що лишився до прибуття Шаини...
Його роздуми урвав обережнии стукіт у двері. Одержавши від Бренана дозвіл, до кімнати прошмигнула худенька темноволоса дівчинка років дванадцяти чи тринадцяти, вдягнена в простеньке, але ошатне картате платтячко, з- під якого визирали тоненькі ніжки в сірих вовняних панчохах і новеньких, хоч і грубеньких, черевиках. Ні вбранням, ні виглядом вона зовсім не скидалася на служницю, а коли Бренан за звичкою, як робив це з кожним зустрічним, зміряв її маґічним зором, то виявив, що дівчинка має слабень- кии чаклунськии хист. Оскільки при цьому він не вдавався до активних чарів, иого юна відвідувачка нічого не помітила.
— Ти не покоївка, — сказав Бренан ствердно.
— Ні, пане. Я Ронвен, господарева дочка. Ну. і тутешня чаклунка.
— О! — прикинувся здивованим Бренан. — Тоді маю подякувати тобі. Робиш гарнии нагрівальнии порошок. І вода в трубах чиста.
Ронвен зніяковіла.
— Ні, це не я. Порошок ми купуємо в Тилахморі, иого виготовляють навчені чаклуни-алхіміки. А з водогоном та іншими обладнанням працює Олвен бан Мелан, чаклунка із сусіднього села і моя вчителька. Я ж поки заимаюся лише різними дрібницями.
— Це нічого,— сказав Бренан.— Згодом навчишся и складнішим речам.
— Так, пане, звичаино.— Дівчинка нервово переступила з ноги на ногу. — Власне, я приишла до вас, бо ви відьмин брат. тобто, брат леді Ґвенет, перепрошую пана.
— Називаи мене Бренаном,— запропонував він, вирішивши не вказувати ї и, що вона сплутала иого з Ліамом.
— Так, лорде Бренане. Я хотіла звернутися до вашої сестри, але побоялась її турбувати. Якщо все це дурниці, вона розгнівається на мене. Та якщо це важливо, а я нічого не скажу.— Ронвен знову переступила з ноги на ногу.— Не знаю, що и робити.
— Передовсім, припини тупцювати и сядь,— порадив їи Бренан. А коли дівчинка примостилася на краєчку стільця, запитав: — То що ж ти хотіла розказати Ґвен?
— Ну, я бачила. Здається, мені було видіння.
— То ти провидиця?
— Ні. тобто, не знаю. Раніше зі мною такого не траплялось. Ніколи. А сьогодні вранці. — На її смаглявому личку з’явився налякании вираз. — Я розчісувалася перед вікном, — вона торкнулася пальцями свого сплутаного темного волосся,— аж це мені в голові заморочилось, перед очима попливло, і раптом я побачила чоловіка, що падав у темряву. Він кричав, та я не чула иого. і від цього ставало ще страшніше. А темрява була. не така, як уночі. вночі просто немає світла, а тут темрява ніби поїдала світло, висмоктувала иого з того чоловіка. Це було так жахливо! — Ронвен мерзлякувато пощулилася. — Коли я отямилась, то лежала на підлозі. вся тремтіла, мені було дуже зимно.
