Що ж до постіиних затримок, які істотно вповільнювали їхню подорож, то вони були винятково на совісті двох леннірських принцес. І хоча решта членів загону, не обмовившись уголос ні словом докору, все ж мовчазно покладали всю провину на Фіннелу, сама Еирін не була так цього певна. Щодня вона втомлювалася не менше за кузину, а Фіннела просто озвучувала їхню спільну вимогу — чи то їхати повільніше, чи заивии раз зупинитися, чи раніше завершити деннии перехід. Ба, більше того: останнім часом Фіннела за допомогою чарів навчилася робити ходу свого коня рівнішою, зменшувати навантаження на спину та ноги і вберігати стегна від натирання об сідло, проте и далі скаржилася на труднощі мандрівки. Еирін почала підозрювати, що тепер кузина могла б витримувати довші переходи, але не мала такого бажання. Ії цілком влаштовував нинішніи темп подорожі, а крім того, вона не хотіла поступатися репутацією наипримхливішого члена загону. Еирін досі не могла вирішити, сердитись на неї чи, навпаки, дякувати — адже кузинині лінощі дозволяли їи зберігати гідність і не перетворюватися на скиглшку, яка дшматиме інших своїми наріканнями на втому.
Помітивши, що Шаина знову поринула в роздуми про приидешню зустріч із братом, Еирін притримала коня, щоб порівнятися з Фіннелою та Мораґ, які їхали кроків за двадцять позаду, жваво базікали і знаи заходилися життєрадісним сміхом. За час подорожі кузина наиближче зшшлася саме з Мораґ, і це було зовсім не дивно. Обидві мали багато спільного — були веселі, сміхотливі, легковажні, обожнювали пліткувати и перемивати кісточки знаиомим, захоплювалися піснями бардів, з-поміж усіх книжок віддавали перевагу любовним романам, а ще могли годинами розмовляти про одіж і прикраси, при цьому Мораґ щоразу вражала Фіннелу своєю глибокою та всебічною обізнаністю в тради- ціиному жіночому вбранні. Разом з тим, як Мораґ, так і Фін- нела були розумні, допитливі, спостережливі, що створювало приємнии контраст з ї хньою безтурботною вдачею, невибагливими смаками в літературі и надмірним захопленням модою. Також їх єднала одна, загалом неґативна, риса — і та и інша мали неабияку схильність до лінощів і дуже полюбляли байдикувати. Фіннела лише на шістнадцятому році життя взялася за розум і почала опановувати чари; а Мораґ аж до сорока двох років пробула в лавах менших сестер. Сама вона пояснювала своє тривале навчання тим, що є чи не наислабшою з усіх дорослих відьом, проте Шаина сказала Еирін, що насправді це дурниці. За всю історію Сестринства ще не було такої відьми, яка не могла б скласти іспити через брак сили, і взагалі, серед
Коли Еирін наблизилася до них, Мораґ з лукавою усмішкою розповідала щось про Шаину, а Фіннела слухала її и хихотіла. Еирін також було б цікаво почути, яку ще історію з бурхливого Шаининого дитинства пригадала цього разу Мораґ, та вона якраз закінчила:
— Словом, це було незабутнє видовище. І саме того дня Шаина остаточно утвердилась, як наибільша шибениця серед менших. Ії вихователька, сестра Мірґен, аж очманіла, коли побачила ту мавпу.
Фіннела дзвінко розсміялася, а Мораґ повернула голову до Еирін і запитала:
— Шаина досі нервує?
— І ще дужче, ніж раніше. Схоже, до зустрічі з братом не вгамується.
Мораґ поважно кивнула:
— Ії можна зрозуміти. Це ж не просто брат, а брат- відьмак. Ще и Ґвен там буде. Дві непрості зустрічі.
Фіннела розкрила була рота з явним наміром запитати про Ґвен, та останньої миті передумала. І правильно, про себе похвалила її Еирін. Є речі, про які не варто пліткувати.
Утім, вона трохи поквапилася зі схваленням. Кузина таки не стрималась:
— А що між ними сталося? Ну, між Шаиною та Ґвен?
— Точно не знаю, — неохоче відповіла Мораґ. — Склавши іспити, Шаина відразу вирушила до Ґвен у гості. В дорозі їи товаришувала сестра Аиліш, і саме вона, коли була в Еврасі, розповіла мені, що Ґвен зустріла їх не дуже радісно. А вже наступного дня засмучена Шаина сказала Аиліш, що поїде з нею далі, хоч раніше мала намір затриматися в Кил Морґанасі. Гадаю, Ґвен, ставши відьмачкою, вирішила розпочати нове життя. Ну, в тому сенсі, щоб жити, як звичаина жінка, виити заміж, народити дітеи. А в Шаини, звичаино ж, були геть інші плани. Усе це дуже сумно. Мені так шкода Ґвен, аж серце крається. Інша річ, якби вона сама була винна — скажімо, як та дурепа, Доріс вер Мирнін, сестра,
що виявила в Еирін Іскру.
— І що вона зробила? — поцікавилась Фіннела.
Мораґ відразу пожвавішала.
— О, це гарна історія! І дуже повчальна для юних відьом. — Вона зиркнула на Еирін. — Доріс старша за мене на одинадцять років. Мені було п’ятнадцять, а їи двадцять шість, коли вона вскочила в цю халепу. Подеикують, що Доріс ще змалку була хтива, як белтенська кішка.
