ПЕРВІСНА. ДОРОГА НА ТІР МІНЕГАН

—  Ви вже встигли посваритися? — здивувалась Еирін.

—  Та ні, нічого такого. Але вона страх яка зарозуміла. Я їи кажу „ви“ і „леді Шаино“, а вона у відповідь — „ти“ і „Фін- нело“. Певна річ, я теж стала називати її просто на ім’я.*

—  Не думаю, що вона збиралась тебе образити, — зауважила Еирін. — Мабуть, таким чином вирішила показати, що воліє обіитися без заивих церемоніи.

Кузина пирхнула:

—  Могла б зробити це інакше. Не так. безцеремонно.

Вони діишли до середини коридору, що сполучав східну

частину дівочих покоїв з північною, і зупинилися біля две- реи вітальні. На Фіннелиному обличчі раптом з’явився лу- кавии вираз, і вона шепнула:

—  Зачекаи трохи. Я перша.

Еирін миттю все зрозуміла, згідно кивнула і відступила вбік. А кузина розчахнула настіж обидві стулки двереи, ввіишла досередини и урочисто, ніби це була офіцшна аудієнція, проголосила:

—  Ії королівська високість, леді Еирін вер Келлах О’Дуґал, перша принцеса Ленніру!

Намагаючись надати своїи ході недбалої величності, Еирін проишла до вітальні. Шаина вер Брі стояла в глибині кімнати поруч із кріслом, у якому, вочевидь, сиділа до їхньої появи. Як і під час прибуття в замок, на ніи була чер-

Тут буде доречно зазначити, що вживані в тексті титули „лорд“ та „леді“ є наиближчими за змістом відповідниками шінанських argwyd іyddes. На Абраді таке звернення застосовується до всіх осіб знатного походження — від простих шляхтичів до принців. Як правило, ці титули вживаються лише разом з іменами; у решті випадків кажуть „пан“, „пані“ або „панна“. Незнатних, але шанованих чоловіків називають або „господар“, або „маистер“; різниця між ними доволі невизначена, хоча перше слово використовують переважно для того, щоб наголосити на заможності людини, а друге — на її фаховості та освіченості. Що ж до незнатних жінок, то молодих і незаміжніх, що перебувають під опікою батьків або інших родичів, називають просто дівицями; а в іншому разі — „господиня“ або „шановна“.

вона сукня — але вже інша, розкішніша, з бічними розрізами, що відкривали поглядові білосніжні спідниці. На зріст вона була десь на півголови вища за Еирін та Фіннелу. Утім, якщо врахувати різницю у віці, то зрештою Фіннела обжене її; а от Еирін, мабуть, так і залишиться нижчою.

Коли Еирін наблизилася, Шаина лише трохи нахилила голову, як гостя, що вітає рівну собі за станом господиню дому.

—  Моє шанування, принцесо.

У відповідь Еирін приязно, хоч і з легким відтінком погорди, кивнула:

—  Рада з тобою познаиомитися, Шаино. Для нашої родини неабияка честь приимати в себе високу пані Тір Мі- негану. — Вона опустилася на диван і помахом руки вказала на крісло. — Прошу, сідаи. Можеш називати мене просто Еирін.

Фіннела, зачиняючи двері, нишком посміхнулася. Шаи- на, звичаино, відразу збагнула, що з боку Еирін це була маленька помста за нечемне поводження з її кузиною, проте вона и оком не змигнула, а з цілком сериозним виглядом подякувала за виявлену честь і вмостилась у кріслі.

Якиись час вони допитливо розглядали одна одну. Еи- рін намагалася відшукати в Шаининіи зовнішності щось особливе, специфічне, що вказувало б на її відьомське походження. Проте зрештою мусила визнати, що жодних таких ознак не помічає, і Шана радше скидається на дівицю з якогось знатного роду. Маистер Іґан аб Кін стверджував, що навіть чаклуни и чаклунки неспроможні з цілковитою певністю розпізнати в жінці відьму, поки та не вдається до чарів, бо джерело їхньої сили, Відьомська Іскра, помітне лише самим відьмам. Зате відьми непомильно відрізняють лю- деи із чаклунським хистом від тих, хто иого не має.

—  Сподіваюсь, ти добре влаштувалася? — запитала Еи- рін. — Наші слуги про все подбали?

—  Так, дякую. Я всім задоволена, — ввічливо відповіла Шаина. Як Еирін і чекала, її вимова була типово північною: вона трохи розтягувала голосні и надміру пом’якшувала