— Розумію, — кивнув Довнал аб Конховар. — Тоді не станемо їм заважати. Як господар цього краю, запрошую вас, любі пані, до трактиру маистра Придера. Сподіваюсь, вам припаде до смаку иого гостинність.
Поки тривали ці церемонії, капітан Ленан аб Ґраиді надіслав до будинку десяток підлеглих, щоб ті взяли иого під посилену охорону. А сам весь час тримався позаду Еирін, і коли вона, в супроводі Довнала аб Конховара, рушила до трактиру, він, мов тінь, пішов слідом за нею.
Вони якраз наблизилися до ґанку, коли з двереи вибігла худесенька дівчинка років дванадцяти. Її обличчя було сіре, очі аж округлилися від жаху. Вона різко зупинилася біля сходинок, тицьнула пальцем у бік Еирін і пронизливо заверещала:
— Це ви! Стережіться!
Тієї ж миті дужі чоловічі руки схопили Еирін за плечі, і вже наступної секунди вона опинилася за спиною капітана аб Ґраиді, якии намагався захистити її від невідомої загрози. Як досвідчении вояк, він моментально оцінив ситуацію и цілком слушно вирішив, що дві навчені відьми, які ишли слідом, надіино прикривають тил та фланґи, тому наибіль- ше слід боятися нападу спереду. З тих самих міркувань капітан відштовхнув убік герцоґа, і той, пробігши за інерцією кілька кроків, гепнувся долілиць на землю.
Втім, усе це Ейрін зрозуміла вже згодом, коли прокручувала в голові минулі події. А за той короткий час вона лише збагнула, що дівчинка вказувала не на неї. Ні, вона вказувала на Ленана аб Ґраиді — саме иому слід було стерегтися...
Та навіть цю думку Еирін не встигла додумати до кінця, бо її знову схопили и потягли назад чиїсь руки — цього разу тонкі, жіночі, але не менш дужі, їхня хватка була посилена маґією. В обіимах Мораґ вона повалилась додолу, а поруч із ними впала Фіннела.
Еирін підвела голову, щоб крикнути капітанові, хаи забирається геть, але иого не побачила. На тому місці, де стояв Ленан аб Ґраиді, утворилася чорна пляма, що швидко розширювалася і вже була захопила першу сходинку ґанку, коли в ясному небі зненацька загуркотів грім, від якого аж вуха позакладало, і потужна блискавка вдарила прямісінько в середину плями.
Довкола Еирін затріщало повітря, вона відчула, як її волосся стає дибки. Так само наїжачилася и Моражина чуприна, а біляві Фіннелині кучері перетворилися на величезну пухнасту гриву.
Знову загриміло. Повз них проишла Етне з розведеними руками и наслала на чорну пляму другу блискавку. Краєм ока Еирін помітила, як із наиближчого вікна трактиру стрімко вилетіла вогняна куля. Злякании крик застряг у неї в горлі і не встиг вирватися назовні, бо за мить куля згасла, вочевидь, зупинена чиїмись чарами. З непристоиної лаики Мораґ стало зрозуміло, що це її робота.
Далі кулі вже полетіли цілою зливою з різних вікон, а Мораґ лише відбивала їх, не намагаючись переити в наступ. Еирін вирішила, що це розумно, бо їи доводилося захищати також і Етне, яка цілком зосередилася на чорніи плямі, продовжувала бити її блискавками, аж поки та втратила свою цілісність, розпалася на дрібні клапті, які після наступного удару блискавки геть пощезали, залишивши по собі неглибоку вирву в землі та понівечені східці на ґанку.
А тим часом розпочалися и атакувальні дії. Ні, не з боку Мораґ — вона продовжувала захищатися. На грім прибігли Шаина, Бренан та Ґвен і, швидко розібравшись у ситуації, стали діяти. Як потім довідалась Еирін, Шаина розкинула довкола пошукові маґічні тенета, що дозволяли їи точно визначити, де в трактирі вдаються до чарів, і з вікон почали вилітати знерухомлені супротивники. Вони, мов лантухи з піском, падали на землю, а Бренан із Ґвен добивали їх вогняними кулями.
Крім ворогів, що засіли в трактирі, було ще троє чи четверо, які знаходились на подвір’ї. Спершу вони прикинулися звичаиними людьми, а в зручну, як їм здавалося, мить вирішили завдати несподіваного удару. Еирін і раніше знала, що чорні чаклуни, пов’язані з Ан Нувіном, можуть у разі потреби приховувати свою маґічну силу, а потім знову брати її під контроль, згаявши на це лише якісь дві-три секунди. Проте з’ясувалося, що и цього короткого проміжку Шаи- ні цілком вистачило, щоб вчасно виявити ворогів. А оскільки ті перебували в полі її зору, то вона не мала з ними жодного клопоту. Так само легко вона могла б розібратися и з усіма чорними, що ховались у трактирі, просто наславши туди потужні вогненні чари, проте не хотіла вбивати невинних людеи, які, на свою біду, саме перебували в будинку. Із цього Еирін зрозуміла, що жодна з трьох відьом — ні Шаина, ні Етне, ні Мораґ — не вважала ситуацію критичною, бо інакше б вони без наименших вагань обернули трактир на велетенське вогнище.
Етне, впоравшись із чорною плямою, також приєдналася до бою. Кілька наисміливіших ґвардшців, знаишов- ши собі такии-сякии захисток, почали стріляти у вікна з рушниць. За великим рахунком, вони порушували неписане правило, яке вимагало, щоб під час маґічного поєдинку, за винятком краиніх обставин, звичаині люди або втікали геть, або просто лежали на землі і вдавали із себе мертвих.
— Ои, ні! — тихенько пропищала нажахана Фіннела. — Зараз мене знудить. Така буде ганьба.
„Хіба це ганьба,“— подумала Еирін, кусаючи собі губи від усвідомлення власної безпорадності. — „Ганьба в тому, що ми нічого не можемо вдіяти. Лише ховаємося під крильцем у Мораґ... Теж мені, відьма та чаклунка!“
Вона вже збагнула, що пастку було влаштовано саме для неї. І розуміла, що врятувалася лише завдяки втручанню тієї худорлявої дівчинки, швидкіи реакції на це з боку капітана аб Ґраиді та злагодженим діям Етне и Мораґ. У підсумку, чорна пляма поглинула лише капітана, і Еирін страшно було навіть подумати, що сталося з ним далі. Мабуть, наикра- ще сподіватися, що він відразу загинув, а иого душа звільнилась і відлетіла до Кеиґанту.
Але навіщо? Чим вона, менша сестра Еирін вер Ґледіс, у недалекому минулому — принцеса Еирін вер Келлах, така важлива, що її намагаються вбити? Невже тим, що має Нову Іскру і є її першим носієм? Цього не було вже казна-скільки століть. Мабуть, нікому достеменно и невідомо про особливості такого поєднання — адже раніше перші носії Нових Іскор гинули ще в дитинстві.
Через парадні двері трактиру виишов сивочолии літніи чоловік, випроставши перед собою руки з поверненими вперед долонями. На щастя, на иого шляху вже не було дівчинки, з якої почався весь цеи шарварок. На тои час вона відповзла вбік, притислася спиною до
