— Я готова, матінко, — сказала Ґвен.
Могутня сила, стримувана ніжністю, завирувала в них обох. На секунду Еирін відчула біль, що мордував Ґвен, але не встигла закричала, як цеи біль негаино вгамувало тепло. Внутрішнє сяиво освітлювало шлях до потрібних знань, а насолода, з якою Еирін завжди поринала в навчання, полегшила їх сприиняття.
„Мені подобається моя перша відьма, дитино. А тобі?“
— Я. я мало її знаю, матінко. Але. — Ґвенину мову перервав полегшении стогін від того, що частина болю зникла, і тепер її серце билося чітко и рівно, мов годинник. — Здається, ти зробила гарнии вибір.
„Я теж так думаю.“
Під цілющим впливом Іскри ожили попалені легеневі тканини, відновилися ліва нирка та селезінка, залікувалися дрібніші внутрішні ушкодження. Еирін відчула, як щезає, розчиняється біль.
— Дякую, матінко, — мляво прошепотіла Ґвен, уже засинаючи. — Дякую за все.
„Щасти тобі, дитино.“
Голос змовк. Іскра, яку протягом цього часу Еирін поділяла з Ґвен, цілком повернулася до неї. Відчуття могутньої сили минуло, лишивши по собі смертельну втому. Еирін повільно підвела голову, повернулася до Бренана з Ліамом і сказала:
— Все гаразд, вона житиме. Тепер просто спить.
Бренан рвучко схопив її руки і став укривати їх поцілунками, рясно зрошуючи долоні своїми сльозами. А ніби здаля до Еирін долинула Шаинине запитання:
— Кого Ґвен називала матінкою?
Еирін кволо посміхнулася:
— Кого ж іще. Мою Іскру. Первісну Іскру. Не знаю, що це означає, але Ґвен упевнена, що моя Іскра — Первісна.
Тут утома остаточно здолала її. Вона вже не стала з нею боротись, а охоче віддалася в солодкі обшми сну, останнім спалахом свідомості відзначивши, що Бренан таки встиг зреагувати і не дозволив їи упасти.
Розділ XI
Фіаско
Тунель, зруиновании на поверхні відьомськими блискавками, тепер закривався по всіи своїи довжині. Довкола поступово тьмяніло, проте маґічнии зір ще дозволяв Ярла- хові аб Коналу розгледіти сповнені каяття обличчя шести чаклунів, що з’юрмилися перед ним, а біля їхніх ніг лежало мертве тіло капітана леннірської ґвардії, яке вже почало обвуглюватися під дією Темної Енерґії. Саме туди мала впасти жива, але безпорадна принцеса Еирін — проте сталося все не так, як гадалося. Цьому завадили не відьми, все пішло шкереберть через якесь мале дівчисько, що втрутилось у події в наивідповідальнішии момент.
Перебуваючи в Тиндаярі, Ярлах мав можливість спостерігати крізь тунель за тим, що відбувалося на подвір’ї трактиру. Він бачив, як Еирін вер Ґледіс ішла до ґанку, і тієї самої миті, коли вона ступила на тонку перетинку, що відокремлювала в цьому місці Тиндаяр від світу земного, ма- ґістр надіслав угору останніи імпульс Темної Енерґії и уже наготувався прикликати з Ан Нувіну демона. Тунель мав відкритися за лічені секунди, та тут з’явилася трактирни- кова дочка, капітан затулив собою принцесу, а потім відьма Мораґ вер Дерін відтягла її назад.
Ярлах збагнув, що пастка не спрацює, ще до того, як те дівчисько закричало, попереджаючи капітана про небезпеку. На жаль, чаклуни, що перебували на місці подіи, усі включно з Йорвертом, не зорієнтувалися так швидко і втратили нагоду завдати удару, коли принцесу прикривав лише капітан. Потужнии згусток Темної Енерґії обернув би їх обох на попіл, і відьми не встигли б цьому завадити. А потім.
Потім було вже запізно, і загибель двадцяти двох чаклунів та однієї чаклунки виявилася марною. Втім, саме ця чаклунка заледве не досягла успіху, їи забракло якоїсь миті, щоб обернути цілковиту поразку на частковии тріумф. Проте внаслідок її діи виникла ситуація, що лише прискорила пробудження Первісної Іскри. Мало того — відьми дізналися про Первісну. Еирін вер Ґледіс сама їм сказала.
