Герцоґ Довнал, виходячи з міркувань безпеки, запропонував спровадити за межі трактиру всіх пожильців та тимчасових слуг і залишити тільки тих, хто працював тут по- стіино. Шаина погодилася з ним: її нітрохи не тішила перспектива вишукувати серед натовпу людеи замаскованих ворогів, тим більше, що досвідчении чорнии чаклун однаково не викаже себе — иого приховану силу виявити практично неможливо. Почувши про це рішення, трактирник став бідкатися про ту непоправну шкоду, якої завдасть иого закладові таке поводження з пожильцями, мовляв, він і так уже зазнав чималих збитків через руинування та загибель понад десятка ні в чому не винних клієнтів. Однак маистер Придер миттю вгамувався, коли Шаина висипала на стіл перед ним жменю золотих мінеганських марок, і з готовністю запропонував порядкувати в трактирі на свіи розсуд.
На її превелике полегшення, турботу про загиблих узяли на себе герцоґ та Мораґ. Першии відшукав серед уже виселених пожильців мандрівного духівника і влаштував поховальну церемонію для одинадцятьох убитих ґвардіиців та трьох цивільних (ще дев'ятьох забрали їхні супутники, отримавши заразом і пристоину компенсацію для родин], а Мораґ спалила маґічним полум’ям тіла всіх чорних чаклунів і взялася заліковувати дрібні поранення у двох десятків випадкових жертв (як це часто трапляється в маґічних поєдинках, важкопоранених не було — якщо боиові чари влучали в людеи, то зазвичаи уражали насмерть]. Етне встановила по всьому периметру трактирного подвір’я потужне захисне плетиво, також захистила и сам будинок, а Шаина тим часом подбала про Ґвен і Еирін.
Обидві дівчини міцно спали і навіть на секунду не прокинулися, коли вона за допомогою Фіннели роздягала їх і вкладала в ліжко. Ґвен, після всіх поранень, завданих їи Темною Енерґією, була абсолютно здорова, лише геть знесилена, і за інших обставин це здавалося б неимовірним, бо навіть наимогутнішіи відьмі знадобилося б кілька тижнів для повної реґенерації всіх пошкоджених тканин. Проте Шаині вже забракло сил, щоб вражатися швидкому зціленню подруги; всю свою здатність до подиву вона цілком витратила на Еирін, на її Первісну Іскру.
Служниця принесла велику чашку гарячого чаю і тарілку з двома тістечками. Шаина відпила ковток міцного зба- дьорливого напою і відкусила шматочок тістечка, мимохідь відзначивши, що в цьому трактирі роблять чудовии вершковии крем.
Первісна Іскра. Шаина дуже сумнівалася, що серед відьом знайдеться бодаи десяток сестер, які щиро вірили в її існування. Небагато було и таких, хто навіть теоретично розглядав можливість, що всі Відьомські Іскри виникли з однієї Іскри. Причина такого рішучого несприиняття цієї, загалом логічної гіпотези корінилася в самому способі життя відьом, які звикли вважати себе спільнотою незалежних і рівних одна перед одною жінок. Певна річ, вони визнавали старшість за віком і за силою, це було необхідно для самого існування Сестринства, для підтримання порядку всередині нього и забезпечення єдності у взаєминах із зовнішнім світом. Проте така ієрархія не була абсолютною, її застосування мало чітко окреслені межі, які нікому не дозволялося переступати. Малі відьми мусили слухатися дорослих, як своїх наставниць та виховательок, але часто сперечалися з ними, коли ишлося про суто сестринські стосунки. Старші та наистарші сестри могли віддавати лише ті накази, що належали до їхньої компетенції, як керівників Сестринства, але жодна з них не сміла попихати молодшими відьмами з особистих мотивів. Ні Етне, ні Мораґ не сказали жодного слова всупереч Шаининим рішенням, як голови їхньої де- леґації, та водночас нещадно критикували її манеру ведення переговорів, постіино повчали, як слід триматися з королем і иого радниками, кепкували з її невміння вести пустопорожні світські розмови, а Мораґ часом досить уїдливо коментувала те, як близько Шаина зшшлася з Еирін, висувала з цього приводу непристоині припущення. втім, це було лише жартома.
Таке поєднання чіткої субординації у справах і цілковитої анархії в приватних стосунках здавна стала характер- ною рисою відьомського побуту. Інші мешканці Тір Мінега- ну, як чаклунки, так і звичаині люди, сприимали це за належне, а от на решті Абраду панувало вкраи спотворене уявлення про Сестринство. Ще бувши меншою сестрою, Шаина прочитала одну книжку, що мала и захопливии сюжет, і чу- довии стиль, і переконливо змальованих персонажів, проте її автор, талановитии письменник, був, на жаль, занадто лінивим, щоб приїхати на Тір Мінеган і ознаиомитися з реаліями тамтешнього життя. Серед багатьох нісенітниць, описаних у ціи книжці, найдужче Шаину обурили такі, на першии погляд, незначні сцени, коли при зустрічі двох сестер молодша за статусом неодмінно вклонялася старшіи. Автор, мабуть, бачив, як на офіцшних заходах відьми присідають у реверансах перед королями и князями, але не зрозумів, що це лише данина ввічливості та традиціям. Крім того, він не звернув уваги, що у відповідь королі з князями завжди вклоняються відьмам. А поміж самих відьом про такі церемонії взагалі не ишлося. Жодна сестра, ні звичаина, ні менша, ніколи не схилиться перед старшими та наистар- шими. Бо всі вони рівні. Вони, зрештою, сестри.
Та Первісна Іскра могла все змінити. Для переважної більшості відьом припустити її існування означало визнати, що коли-небудь народиться відьма, яка стоятиме вище від інших за самою своєю природою. А одна думка про це викликала рішучии внутрішніи протест. Досі Шаина не вірила в Первісну, та и зараз нізащо б у неї не повірила, зна- ишла б інше пояснення і зухвалому нападові чорних чаклунів, яких цікавила винятково Еирін, і незвичному, чудернацькому пробудженню її Іскри, і дивовижному зціленню Ґвен — якби не одна обставина.
Уже давно було з’ясовано, що всі Іскри однакові за своєю потенціиною силою, а те, яку частку цієї сили буде реалізовано, залежало винятково від конкретної відьми, її носія. До прикладу, Меинір вер Гільде була наимогутнішо- ю відьмою першого тисячоліття і примудрилася дожити до шестисот вісімдесяти трьох років, зате три її наступниці нічим особливим не відзначалися і прожили звичаинии відьомськии вік — трохи більше трьохсот. Лише у п’ятому поколінні рід О’Меинір знову отримав могутню сестру — Шаину, яка, може, и не сподівалася повторити рекорд своєї духовної пра-пра-прабабці, але була певна, що проживе досить довго, щоб колись, у далекому маибутньому, стати однією з наистарших сестер.
Так само було і в усіх інших відьомських родах, де сильні відьми чергувалися з посередніми, а то и відверто слабкими. Незмінним залишалося одне: при пробудженні Іскра виказувала свою максимальну силу — тои ідеал могутності, до якого прагнули всі відьми, хоча ніхто иого не досягав. І щоразу кожна Іскра спалахувала точнісінько так, як і будь-яка інша. Вірніше, так було до вчорашнього вечора.
А вчора Шаина аж причманіла, коли в кульмінаціинии момент свого пробудження Іскра Еирін засяяла із силою доброго десятка звичаиних Іскор. Це тривало лише якусь частку секунди, але Шаина не могла помилитися. Тим більше, що Етне та Мораґ цілком підтвердили її спостереження. Коли відбувалося зцілення Ґвен, сила новопробудже- ної Іскри приблизно дорівнювала максимальніи силі зви- чаиної Іскри. Потім вона впала до рівня трохи нижчого за Етнин — що також викликало подив, оскільки Еирін була ще ненавчена і, здавалося б, жодним чином не могла контролювати таку велику силу. А проте, контролювала її — навіть у глибокому сні.
Шаина ні слова не написала наистаршим про вчорашні події, хоча мала зробити це негаино. Та вона ніяк не могла зібратися з думками, щоб доладно викласти їх на папері, тому не стала заперечувати, коли Етне, що заступила її серед ночі на чергуванні біля Ґвен, сама зголосилася скласти и надіслати звіт. А тои факт, що від наистарших досі не на- діишло жодних розпоряджень, з очевидністю свідчив, що вони так само спантеличені цією новиною і ще не виробили спільної позиції.
Утім, це було и на краще. Шаина почувалася втомленою і спустошеною, тож зараз їи бракувало лише інструкціи від наистарших, які, з огляду на обставини, напевно будуть за- плутаними и суперечливими. А вона просто хотіла дістатися сьогодні надвечір до Тилахмора (якщо, звісно, Ґвенин стан дозволить їи вирушити в дорогу] і зупинитися на кілька днів у палаці гостинного, щирого та приязного герцоґа Довнала аб Конховара.
