Єдиним світлим моментом у всіи ціи історії — але моментом справді світлим і радісним — стало для Шаини зна- иомство з Бренаном. Усупереч її побоюванням, Ґвен нітрохи не прикрасила иого в своїх листах, він виявився достоту таким, як вона и писала про нього. Бренан був саме тои брат, про якого Шаина завжди мріяла.
Щоправда, напад чорних чаклунів зіпсував їхню першу зустріч, проте згодом вони це надолужили, коли пів ночі просиділи разом біля ліжка з непритомною Ґвен і, огорнувши її чарами, що глушили звуки, все говорили и говорили, ніяк не могли наговоритися. Шаинарозповідала про Тір Мі- неган, про своє дитинство на ньому, а Бренан — про життя на Лахліні, про їхніх батьків, мужніх та самовідданих лю- деи, про те, як нарешті він потрапив на Абрад і поневірявся тут півтора року, аж до зустрічі з Ґвен.
Про неї брат відгукувався з невимовним теплом та ніжністю і не став критися з тим, яка вона дорога для нього. Втім, після всіх тих слів, сказаних ним увечері, коли він думав, що Ґвен помирає, заперечувати своє кохання до неї було безглуздо. А от Шаина дещо приховала від Бренана — але не тому, що соромилась чи боялась иого осуду. Просто вона розуміла, що він сам не захоче цього знати. В усякому разі, не захоче довідатися про це від неї...
Власне, всю сьогоднішню ніч Шаина мала б наглядати за Еирін і стежити, щоб вона не втратила вві сні контроль над своєю силою. Та тут її виручила Мораґ, яка взяла нагляд за Еирін на себе — хоча, як з’ясувалося, вона мала своєрідне уявлення про те, як треба пильнувати щоино пробуджену Первісну Іскру. Коли Шаина, передавши чергування біля Ґвен Ліамові та Етне и умовивши Бренана лягти спати, зазирнула до кімнати Еирін, то виявила, що Мораґ спокш- нісінько спить поруч зі своєю підопічною, а все стеження поклала на простеньке плетиво, яке мало здшняти тривогу при наименших проявах активності Іскри.
Розбудивши Мораґ, Шаина стала шпетити її за таку недбалість. Від цього прокинулась і Еирін, нагримала на них обох, запевнила, що не потребує няньки, після чого знову заснула, додавши насамкінець, що Мораґ може залишитися — тільки хаи і далі лежить, а не стовбичить над нею. Тож хоч-не-хоч, а довелося погодитися з тією методою нагляду, яку запропонувала ледача Мораґ.
Шаина неквапно доїла одне тістечко і взялася до другого, коли в обідніи залі з’явилася Фіннела — як завжди, ошатно вдягнена і причепурена. Слідом за нею ишла тра- ктирникова донька Ронвен, яка сьогодні мала трохи бадьо- рішии вигляд, ніж учора. Протягом усього вечора вона так гірко побивалася, що наврочила лихо, а її батько, маистер Придер, ніби навмисно сипав їи сіль на рану, знаи твердив про дурну, нездарну чаклунку, якіи заманулося корчити із себе провидицю — і от, мовляв, чим усе обернулося. Фіннела, що попри свою пиху, манірність та вередливість, у душі була чулою и лагідною, вирішила допомогти дівчинці на свіи лад, оголосила трактирникові, що потребує послуг покоївки, і зажадала, щоб до неї надіслали саме Ронвен. Маи- стер Придер нітрохи не заперечував, пробурмотівши лише, що служниця з иого дочки ще недолугіша, ніж чаклунка. А Ронвен була тільки рада сховатися від батькових нарікань.
Побачивши Шаину, Фіннела привітно всміхнулась їи і сказала щось Ронвен. Дівчинка поквапилася на кухню, вочевидь, за сніданком, а Фіннела підіишла до Шаининого столу.
— Доброго ранку,— привіталася вона, влаштувавшись навпроти. — Ти щось кепсько виглядаєш.
— Дякую за комплімент, — скривилася Шаина. — Що я в тобі наибільше ціную, це твою делікатність. Якби я проспала дев’ять годин, то була б така ж свіженька, як і ти.
— Я спала лише вісім, — заперечила Фіннела. — Навіть менше. Після всього того важко було заснути. а нічим допомогти я б однаково не змогла. У Ґвен і так вистачало доглядальниць, а коли я поткнулася до Еирін, Мораґ попросила мене піти. Сказала, що я їи лише заважатиму, хоча в мене склалося враження, що вона намірялась наглядати за Еирін уві сні.
Шаина кволо посміхнулася. Що ж, у спостережливості Фіннелі не відмовиш.
— Оце щоино я збиралася була заити до Еирін, — вела далі Фіннела, — але передумала. Боялась розбудити її — а ти ж сама знаєш, яка вона лиха, коли не виспиться. Раніше в таких випадках кидалась у мене подушками, а що тепер робитиме. До речі, як там вона?
— Десь годину тому, коли я востаннє заходила, Еирін ще спала, — відповіла Шаина. — Мораґ сказала, що її Іскра всю ніч була стабільна, сила не виходила з-під контролю. А про щось конкретніше можна буде говорити лише тоді, коли вона прокинеться.
— А що з Ґвен?
— Здорова, але заслабка. Поранення и подальше лікування дуже виснажили її. Але вона вже прокидалася — ненадовго, перед світанком. Трохи поговорила з Етне та Ліа- мом, розпитувала в них, як її врятували. Виявляється, Ґвен нічого не пам’ятає про те, що з нею сталося після удару чорної чаклунки. Часом таке буває. — Шаина зробила виразну паузу, щоб привернути Фіннелину увагу — У зв’язку з цим маю до тебе велике прохання. Якщо Ґвен звернеться и до тебе, будь ласка, не розповідаи про те, що говорив їи Бре- нан. Розумієш, це.
Фіннела обурено пирхнула:
— Невважаи мене за малу дурепу! Звичаино, я розумію, що такі слова дівчина має почути від самого хлопця, а не в чиємусь переказі. Мені б і в гадку не спало про це розповідати.
— Тоді вибач. Але я мусила тебе попередити.
