Ріана вер Шонаґ здригнулася від несподіванки і втупилась у нього широко розплющеними очима. А за кілька секунд рвучко підхопилася з крісла, блискавично створила плетиво и накинула иого на Шимаса. Швидше автоматично, ніж усвідомлено, він спробував відбитися, але могутні відьомські чари з легкістю розірвали иого захист, мов тоненьке павутиння. Шимас цілком позбувся доступу до ма- ґії, иому відібрало руки та ноги, а відьма грізно, аж занадто грізно для її м’якого контральто, заговорила:
— От ти и попався, чорнии! Надумав ошукати мене! Випитати інформацію, заморочивши мені голову казочками про пророцтво! Гадав, раз я молода, то вже и дурна? А дзуськи! Я знаю про Первісну і знаю, що про неї відомо лише нашим сестрам. а ще твоїм гидким друзякам, які вчинили тои зухвалии напад! То, може, и ти був серед них? І, либонь, приишов рознюхати, що сталося далі? Гаразд, я скажу тобі, все одно ти не підеш звідси живим. Ваш напад призвів тільки до того, що Іскра сестри Еирін пробудилася. Вона опанувала свою силу, здобула знання, і тепер ви зуби об неї зламаєте. Отак!
Випаливши це без наименших пауз, вона зупинилася перевести подих. А Шимас, відчувши полегкість від того, що Ярлахові плани захопити принцесу Еирін провалилися, спокіино мовив:
— Ти и справді дурна, дівчино. Якби я був чорним, хіба став би до тебе приходити? Тобі ж мали сказати, що я прибув з Ленніру і там зустрічався з королем Келлахом. Він знає про Первісну Іскру своєї дочки.
— Атож, тепер знає, — урвала иого Ріана вер Шонаґ. — Ясна річ, иого сповістили про це. Але ти не міг так швидко доїхати, ти надто поквапився, дурню, не розрахував.
— Та хаи тобі біс! — розсердився Шимас. — Я вже казав, що довідався про Первісну з пророцтва. Як не віриш, то перевір. Пророцтво про Першу доволі відоме, ти знаидеш иого чи не в кожніи книжці з історії передбачень. Там треба лише поміняти „сини“ на „дочки“ та „останніи король“ на „останніи князь“, і воно легко верифікується. Ваші наистар- ші вже мають про це знати. Келлах аб Тирнан, коли я розповів иому про своє відкриття, негаино надіслав їм листа.
— Якби це було так, я б знала. Я б неодмінно. — Молода відьма раптом замовкла, впертии вираз злетів з її обличчя, а натомість з’явилася розгубленість.— Через три. ні, чотири дні після нападу я бачила тут посланця з леннір- ськими гербами. Проте сестра Аиліш сказала. Ні! Не могла
ж вона так зі мною вчинити.
— На жаль, могла,— почувся від двереи спокшнии голос, і тієї ж миті чари, що втримували Шимаса в кріслі, зникли.
До вітальні ввіишла низенька круглолица жінка у про- стіи, без прикрас, зеленіи сукні. Вона мала типовии для відьом вигляд — років під тридцять за мірками звичаиних людеи.
— Гадаю, ви професор аб Неиван?— звернулася новоприбула до Шимаса.
— Так, пані, — відповів він, підвівшись. — А ви, мабуть, леді Аиліш вер Нів?
Жінка ствердно кивнула:
— Ви нагодились у невдалии час, професоре. Перепрошую за леді Ріану, вона нічого не знала про вас і, схоже, вирішила, що ви чорнии чаклун.
— А що я ще могла подумати! — обурено вигукнула Рі- ана вер Шонаґ. Обличчя дівчини було бліде від гніву, карі очі люто виблискували. — Ти ж надурила мене, Аиліш! Надурила нас усіх! Приховала, що є пророцтво про Первісну Іскру!
— Так вирішили наистарші, бо.
— Ага! Все ясно, наистарші! Без них не могло обіитися. Вони ж відмовляються визнати Первісну. А ти, як вірнии цуцик, виконуєш усі їхні забаганки. Недарма ж.
— Замовкни, Ріано! — владно промовила Аиліш вер Нів, миттю перетворившись із добродушної та лагідної жіночки на сердиту королеву. — І забираися звідси. Негаино!
— Гаразд, я піду,— не виказавши ні наименшого страху, відповіла дівчина. — Тільки не сподіваися, що сидітиму, склавши руки. О ні, не сидітиму! — Вона запитливо подивилася на Шимаса. — То я правильно запам’ятала, професоре: „дочки“ замість „сини“ і „князь“ замість „король“?
Не чекаючи на відповідь, Ріана вер Шонаґ труснула головою, так різко розвернулася, що спідниці обвили її довгі стрункі ноги, і швидким кроком виишла з кімнати.
Аиліш вер Нів провела її поглядом і зітхнула:
— Зараз напише своїм подругам, а ті — своїм, і якщо, не даи Диве, згадає про вас, то вся наша секретність провалиться в Тиндаяр. Як же невчасно ви приїхали, професоре! Останні дні я провела в палаці, нікуди не виходила, чекала на вас, а варто було відлучитися на
