А вголос промовив:
— Шаина маиже переконала мене, що це піде на користь не лише відьмам, а и народові Катерлаху. Тільки я геть нічого не тямлю в державних справах. Не хочу, щоб із цього скористались наистарші.
— Не скористаються, я за цим простежу. А державним справам ти навчишся. Ми обоє навчимося — сестри зна- идуть нам наикращих учителів.
Вони якраз підіишли до крісел, що стояли попід стіною. Ґвен сіла в одне з них і розправила на колінах свої пишні спідниці. А Бренан раптом усміхнувся одніи думці, яка щоино впала иому в голову.
— Боюся, тобі доведеться забути про штани, — зауважив він. — І постіино носити такі гарні сукні, як ця.
Вона легенько знизала своїми оголеними плечима.
— За все на світі треба платити. Це буде частиною моєї плати за владу. А ти лише виграєш. Тобі ж подобається, коли я в сукні. Тільки не кажи, що я подобаюсь тобі в будь- якому вбранні.
— Але ж це правда. Інша річ, що в сукні ти просто незрівнянна.
Він говорив це стоячки, бо сідати не було сенсу. До них наближалася Фіннела, і тоді б иому знову довелося встати.
У Тилахморі більшість придворних так і залишилися переконані, що відьмою-королівною, яку сестри везли до Тір Мінегану, була саме Фіннела і аж ніяк не Еирін. Остання зовсім не скидалася на королівську доньку, а от Фіннела була справжнісінькою принцесою до самих кінчиків своїх ретельно доглянутих нігтів. І на вигляд, і за манерами, і за вдачею — часом погордлива, часом свавільна, часом примхлива, і завжди зарозуміла, — вона була достоту така, якою Бренан уявляв собі принцесу. От тільки він ніколи не думав, що спілкуватиметься з такою принцесою на рівних, звертатиметься до неї просто на ім’я і на ти, а вона у відповідь на таке нахабство не кидатиме на нього нищівних поглядів і не погрожуватиме наижахливішими карами. Навпаки, з ним Фіннела була надзвичаино мила, вся аж медова, і за час їхнього знаиомства не сказала иому жодного лихого слова, хоча до інших постшно задиралася.
За нею хвостиком пленталася мала Ронвен, вбрана в ошатну оксамитову сукню, наикращу з тих кількох, що їх Фіннела придбала для неї ще в Тилахморі. Дівчинка вже трохи звикла до довгих пишних спідниць, що знаи плутались у неї в ногах, і більше не спотикалася на кожнім кроці, та все одно була дуже незграбна і при ході мусила цілком зосереджуватися на тому, щоб не впасти. Бренан і досі не міг збагнути, чого ж домагається Фіннела, коли змушує
Ронвен носити одіж знатної дівиці, навчає її відповідним манерам — і, водночас, попихає нею, як простою служницею. Що ж до самої дівчинки, то Шаина и далі дотримувалася думки, що їи нема чого робити на Тір Мінегані, Ґвен і Мо- раґ було баидуже, а Етне потроху почала схилятися до того, що Ронвен заслуговує на увагу. Еирін від самого початку була переконана в цьому — і, як не дивно, саме до її арґумен- тів, а не до Шаининих, дослухались інші відьми, що протягом останнього тижня долучилися до їхнього товариства. Одна з них, сорокадворічна Івін вер Шінед, що дуже цікавилася пророцтвами, чимало часу приділила Ронвен, випитувала в неї наименші подробиці і зрештою висловила впевненість, що дівчинка справді мала пророче видіння. Ще и процитувала уривок з листа від Аиліш вер Нів, у якому та стверджувала, що за наявних обставин випадковии збіг був би ще неимовірнішии, ніж здіиснення пророцтва за участі самої провидиці. Це викликало в Шаини напад гніву — і не через те, що з нею не погоджувались, а через посилання на авторитет сестри Аиліш...
Підіишовши, Фіннела обдарувала Бренана з Ґвен чарівливою усмішкою і сказала:
— Вітаю із заручинами. То коли ж весілля?
Ґвен скрушно зітхнула:
— Вже сьома.
— Ми з цим не поспішаємо,— відповів Бренан.— Як складеться, так і буде. Маибутнє покаже.
— Зрозуміло, — кивнула Фіннела. — Добре хоч те, що ти нарешті.
На щастя, Бренан вчасно збагнув, що вона хотіла сказати, і квапливо урвав її:
— Це було наше спільне рішення. Ми подумали, все зважили. ну, и вирішили, що далі не варто приховувати наші наміри.
— Бо вони и так були очевидні, — додала Ґвен.
