— Треба оголосити тривогу!
— Поки не варто, — спокшно промовив Иорверт. — Я відчуваю лише одну людину.
— Розвідник?
— Швидше, нишпорка. Я так розумію, що розвідниками для вас можуть бути лише вшськові. А вони не стали б нікого надсилати, бо мають наказ не втручатися.
— Поборник нізащо б не пішов один, — презирливо зауважив Браден. — Вони ж страхопуди, завжди ходять зграями.
— Може, це и не поборник, — сказав Иорверт. — Може, хтось хоче приєднатися до нас.
Колишніи леитенант скептично гмикнув.
— Сподіваєтеся, що чаклун?
— Так, сподіваюсь. Але висновки робити ще рано. Заждемо, коли підіиде ближче. Якщо він чаклун, то відчуває мої охоронні плетива і легко зможе визначити, звідки вони тягнуться. Для нього це буде ніби вказівник, що приведе просто на нашу стежку.
Браден невизначено знизав плечима.
— Що ж, побачимо.
Ніхто з ватажків, за винятком Аврона аб Кадуґана не вірив, що до їхнього повстання долучаться інші чаклуни. Иорверт досі не збагнув — чи то вони бояться цього, вважаючи, що и одного чаклуна для них забагато, чи просто не хочуть тішитися марними надіями на посилення їхнього загону, а отже, и на підвищення шансів у боротьбі за свободу. Мабуть, і того и іншого було нарівно.
Хоч там як, а Браден не став наполягати на негаино- му оголошенні тривоги і погодився зачекати, поки ситуація трохи проясниться. Тим часом сиґнали, які продовжували надходити до Иорверта, чимраз переконливіше свідчили про те, що нічнии гість ішов не навмання, а впевнено наближався до стежки. Нарешті він опинився перед першою з Иорвертових пасток, непомітних для звичаинихлю- деи, але очевидних для кожного чаклуна, і вперше застосував активну маґію, щоб неитралізувати її. Це дозволило оцінити рівень иого чаклунської сили, якии виявився невисоким — швидше, від молодості та невміння, ніж від природної обмеженості.
Втім, Иорверт і не розраховував на появу досвідчених колеґ. Кожен лахлінськии чаклун, якому пощастило уникнути вогнища Конґреґації, мріяв лише про одне — чимшвидше втекти з цієї країни, де иого вважають пекельним вилупком. Тому на Лахліні залишалася переважно молодь, якіи ще бракувало грошеи для переїзду на Абрад. А такі, як Шовар аб Родрі, були, мабуть, рідкісними винятками з цього правила. Маистер Шовар до сорока п’яти років доглядав за немічними батьками, які не могли — та и не хотіли — нікуди переїздити. А коли, зрештою, зібрався разом з маи- стром Ґарваном на Абрад, то зустрів Елвен...
— Це чаклун, — сказав Иорверт. — Тепер уже напевно. Молодии чаклун. або ж дівчина-чаклунка.
Браден, якии стояв поруч із ним над стежиною, що звивалася крутим схилом униз і невдовзі губилася в непрогля- дніи пітьмі, похитав головою.
— Даи Диве, щоб був хлопець. Більшість наших людеи роками не бачили живої жінки. Нам тут лише дівчини бракувало.
— Нічого, вона не дасть себе скривдити. Тои, хто спробує її зачепити, гірко пошкодує про свою нестриманість. Це стане наукою всім іншим. — А трохи згодом, коли гість проминув другу пастку, Иорверт упевнено додав: — Можете не турбуватися, це точно хлопець.
— От і добре. — Браден якусь хвилю помовчав. — Слухайте, Ейнаре, вам не здається підозрілим, що він так швидко відгукнувся на наше повстання? Ану ж як його підіслали поборники? Можливо, вони вже давно схопили цього хлопця, довго тримали у в’язниці, жорстоко катували і врешті зламали, цілком скорили своіи волі. А тепер вирішили скористатися ним, як шпигуном.
— Це виключено. Хлопець уже досяг того рівня сили та вміння, щоб не дозволити поборникам захопити иого в полон. Для своїх вистав з „очищення від мерзоти“ вони мусять удовольнятися безпорадними дітьми, чии чаклун- ськии хист лише щоино проявився, та звичаиними чоловіками и жінками, яким приписують володіння чарами. Проте ви маєте рацію, наш гість і справді може бути шпигуном. Та не тому, що иого зламали тортурами, а через страх за рідних, яких поборники могли взяти заручниками и погрожувати їхньою смертю. Але з цим я розберуся. Якщо иого шантажують, ми дізнаємося.
