Браден аб Меилас із розумінням кивнув. Йому та Авро- ну аб Кадуґану було відомо про Йорверта більше, ніж решті повстанців. Зокрема, він розповів їм, що діє не один, а має трьох спільників-чаклунів, що постачають продовольство, інші припаси, стежать за переміщенням віиськ і збирають інформацію про всі важливі події в зовнішньому світі.
Хлопець піднімався нагору повільно, але впевнено, без заивих зусиль долаючи всі перешкоди та пастки на своєму шляху. Нарешті він наблизився на досяжну для тренованого маґічного зору відстань, і Йорверт навіч переконався у слушності свого висновку про юнии вік чаклуна. На вигляд він мав десь років чотирнадцять, не більше, був невисокии на зріст і, вочевидь, міцної статури. Щодо останнього Йорверт не міг судити напевне через довгии плащ; усе залежало від того, скільки теплих речеи надягнено під ним. А сам плащ, добротні чоботи, пухнаста хутряна шапка та шкіряні рукавиці свідчили про те, що хлопчина аж ніяк не з бідної родини, швидше навпаки — з досить заможної.
„Ставлю на те, що син якогось поміщика,“— подумав Йорверт. — „Стиль одягу швидше сільськии, ніж міськии...
Але чому він приишов до нас? Чому просто не поцупив у татуся грошеи для переїзду на Абрад? Невже Браден вірно здогадався. Ні, дурниці! Поборники б не надіслали до нас шпигуна, чии одяг з першого погляду викликає підозри.“
Коли хлопцева постать стала потроху вимальовуватися з темряви, Браден видобув свіи пістоль, а двоє вартових, що їх він прикликав до себе, націлили рушниці. Хлопець помітив це, насторожено завмер, сперся рукою науламок скелі и задер догори голову. Його погляд було спрямовано на Йор- верта, в якому він уже розпізнав чаклуна.
— Опустіть зброю, друзі, — спокіино і впевнено сказав Йорверт. — Я все контролюю. — І махнув хлопцеві рукою, запрошуючи ити далі.
Тои продовжив підиом і за наступні дві хвилини подолав решту шляху. Зупинився, засапано дихаючи, зміряв швидким поглядом Брадена, двох вартових обабіч нього і тих п’ятьох, що стояли віддалік, а потім знову зосередив увагу на Йорвертові.
— Я и не знав, що ми
Йорверт ствердно кивнув:
— Ніхто не може побачити власної маґічної аури. І це добре, бо інакше б вона засліпляла нас, заважала чарувати. Отже, досі ти не зустрічав жодного чаклуна?
— Ні. Тепер уже знаю, що ні. Чотири роки тому дядько Ґраиді водив мене на страту чаклунки в Дин Делгані... але вона не світилася маґією. Я ще тоді запідозрив, що та жінка ніяка не чаклунка, бо вона лише благала про милість і не пробувала звільнитись. А дядько твердив, що то молитви праведників позбавили її сили. Тільки я не відчував дії тих молитов.
— І ніколи не відчуєш,— запевнив иого Йорверт. — То ти мешкаєш поблизу Дин Делгана?
— Не зовсім. На півдорозі між ним та Касневидом. Садиба Неяд Ґеврах, це наш родиннии маєток. Мене звати Ківан
аб Ридерх О’Міредах.
Гострии Иорвертів слух уловив, як один з вартових промимрив собі під носа: „Ба, лорденя приперлося!“ Ківан, схоже, нічого не розчув — або ж прикинувся, що не чує.
— З твого боку було необачно називатися справжнім ім’ям, — сказав Иорверт. — Міг би щось вигадати, як зробив я. Усі тут добре знають, що я ніякии не Еинар аб Дилан і моє рідне місто зовсім не Таркарраи. Проте не ображаються, бо розуміють, що я так учинив не з недовіри до них, а через турботу про рідних.
— І правильно,— схвалив юнии Ківан аб Ридерх, скорчивши нівроку поважну міну на своєму ще дитячому обличчі. — Зате мені нема про кого вболівати. Мої батьки вмерли, обидві сестри також, а дядьки з тітками відсуджують у мене маєток, щоб розділити иого між собою. Я продав усе, що міг, збирався на Абрад, аж це почув про ваш бунт.
— Повстання, — незадоволено уточнив Браден. — Ми не бунтівники, а повстанці.
— Авжеж, перепрошую. Тиждень тому до нас дшшли чутки про повстання єретиків. тобто вільнодумців, яке очолив чаклун Еинар аб Дилан з Таркаррая. От я и вирішив перевірити, чи це правда, а коли так, то приєднатися до вас.
— Ти дуже швидко нас знаишов, — зауважив Браден. — Підозріло швидко. Поборники, здається, досі не рознюхали, де наш табір. А тобі як це вдалося?
Ківан завагався и запитливо глянув на Иорверта. А тои пояснив колишньому леитенантові:
