до купальні.
- Щастить же дівчині, - подумала Фенні, дивлячись услід Леніні.
Подумала без заздрощів, добродушна Фенні просто констатувала факт. Справді,
Леніні пощастило не лише з Бернардом, вона поділяла з ним ще й щедру пайку
Дикунової величезної слави, щасливо віддзеркалюючи її своєю незначною
особою. Тож сама секретар Фордіанської Асоціації Молодих Жінок попрохала її
прочитати лекцію про свої переживання! А хіба не запрошували її на щорічний
званий обід клубу Афродити? Чи не появлялася вже вона в новинах на
стереоконтактному екрані - відчутна на слух і дотик - перед незліченними
мільйонами по всій планеті?
Не менш лестила їй і увага з боку визначних осіб. Другий секретар Головконтру
запросив її на обід і сніданок. Одного разу вона провела суботу й неділю з Форд-
Верховним Суддею, іншого разу - з Архіспівальником Кентерберійським.
Президент Корпорації секреторних продуктів раз за разом телефонує до неї, а з
заступником Директора Європейського банку вона вже побувала в Довілі.
- Що й казати - чудово. Але проте, - зізналась Леніна Фенні, - я маю таке
відчуття, ніби це все здобуто обманом. Тому що перш за все вони питають, який з
Дикуна коханець. І я мушу відповідати, що не знаю. - Вона похилила голову. -
Звичайно, більшість чоловіків не вірять. Але це правда. І шкода, що правда, -
сумно додала вона й зітхнула. - Він страшенно красивий. Як, по-твоєму?
- Невже ти йому не подобаєшся? - здивувалась Фенні.
- Часом мені здається, що подобаюся, часом - ні. Він завжди намагається
уникнути мене; виходить з кімнати, коли я заходжу, не торкнеться й рукою, навіть
не дивиться на мене. Але буває - раптом обернуся і вловлю на собі його пильний
