Один із студентів підняв руку. Так, він розуміє, чому не можна дозволяти
людям нижчої касти марнувати час Суспільства над книгами, завжди ж бо існує
ризик, що вони прочитають щось таке, що може небажано вплинути на котрийсь
із їхніх умовних рефлексів, але... але який тут зв’язок із квітами? Навіщо так
клопотатися, щоб зробити психологічно неможливою для дельт любов до квітів?
Директор терпляче пояснював. Коли дітей змушують інстинктивно верещати,
вгледівши троянду, то робиться це з економічних міркувань. Не так давно
(століття чи близько цього) серед гам, дельт і навіть епсилонів плекалась любов
до квітів і до дикої природи взагалі. Ідея була спонукати їх виїжджати за місто,
користуючись транспортом.
- А хіба вони не користувалися транспортом? - запитав студент.
- Ще й як, - відповів Директор. - Але користі з того.
Первоцвіти й краєвиди мають один серйозний недолік: вони дармові. Любов до
природи не збільшує замовлень заводам. Тому було вирішено відмінити любов до
природи, в усякому разі, серед нижчих каст; відмінити любов до природи, але не
тенденцію послуговуватися транспортом. Бо, звичайно, важливо, щоб вони й далі
виїжджали за місто, навіть ненавидячи це. Проблемою було знайти економічно
здоровший резон користуватися транспортом, ніж примітивна любов до квіточок
та пейзажів. І той резон було знайдено.
- Ми прищеплюємо масам нелюбов до природи. Але одночасно ми привчаємо їх
до всіх видів заміського спорту. Особливо до тих, які потребують складного
спорядження. Так, щоб був завантаженим не лише транспорт, а й фабрики
спортінвентаря. Ось звідки поєднання квітів і електрошоку, - підсумував
Директор.
- Зрозуміло, - сказав студент і завмер у безмовному захваті.
