- Досить, досить, - запротестував Гельмгольц.
Помовчали. Всупереч сумному настрою, навіть завдяки йому, бо сум
стверджував їхню взаємну любов, троє молодиків були щасливі.
- Сьогодні вранці я ходив до Головконтролера, - нарешті сказав Дикун.
- Заради чого?
- Просився відлетіти з вами на острови.
- Ну, і він дозволив? - жваво запитав Гельмгольц.
Дикун похитав головою.
- Ні, не дозволив.
- А чому?
- Сказав, що хоче продовжити експеримент. Але я швидше провалюся, - з
раптовою люттю додав Дикун. - Я швидше провалюся, ніж дозволю
експериментувати наді мною далі. Хоча б і просили мене всі контролери світу.
Завтра я піду звідси.
- Але куди? - в один голос запитали Бернард і Гельмгольц.
- Куди-небудь, - знизав плечима Дикун, - не має значення куди. Аби тільки
побути на самоті.
З Гілфорда авіатраса Лондон - Портсмут йде через Вейську низину до
Годалмінга, а потім через Мілфорд і Вітлі до Гаслемера і далі через Петерсфілд до
Портсмута. Майже паралельно пролягла зворотна траса через Ворплесден,
Тонгем, Елстед і Грейшот. Між Гог-Беком і Гіндгедом відстань між трасами не
перевищувала шести-семи кілометрів. Для неуважних літунів така віддаль була
занадто близькою, особливо вночі, або коли хтось із них прийняв зайвих півграма.
Траплялися аварії, навіть катастрофи. Було вирішено відвести трасу Портсмут -
