- Ви тільки уявіть, - від його голосу в юнаків під грудьми похололо, - ви тільки
уявіть собі, що то таке - “живородна мати”. - Знову те брудне слово, але нікому зі
студентів цього разу й на думку не спало всміхатися. - Спробуйте уявити собі, що
означало “жити в своїй сім’ї”.
Вони спробували, але було видно, що без найменшого успіху.
- А чи знаєте ви, що таке “рідний дім”?
Вони заперечливо покрутили головами.
Із тьмяно-червоного підвалу Леніна Краун піднялася на сімнадцятий поверх,
вийшла з ліфта, повернула праворуч, пройшлася коридором і, відчинивши двері
“Дівочої перевдягальні”, занурилася в оглушливий хаос рук, грудей і спідньої
жіночої білизни. Потоки гарячої шумуючої води лилися згори і з бульканням
виливалися з сотень ванн. Вісім десятків вібровакуумних масажних машин із
гуркотом і шипінням місили й смоктали пружні засмаглі тіла вісімдесяти пишних
екземплярів жіночої статі, які галасували щосили. Автомат синтетичної музики
виводив соло на суперкорнеті.
- Привіт, Фенні! - промовила Леніна до молодої жінки, своєї сусідки по шафі
для одягу.
Фенні працювала в Пакувальному відділі, її прізвище теж було Краун. А що на
два мільярди населення планети було всього десять тисяч прізвищ, такий збіг не
надто вражав.
Леніна сіпала свої застібки-“блискавки” на куртці, з обох боків штанів і на
нижній білизні. Потім у одних панчохах та черевичках пішла до купальні.
Домівка. Домівка - це кілька маленьких кімнаток, де тіснилися чоловік,
періодично вагітна жінка і юрба хлопчаків та дівчат різного віку. Без повітря, без
