- Протилежності, - сказав Головконтр, - поєднуються. Це саме те, що треба -
змусити їх поєднуватись.
- Лікар Уелс сказав, що три місяці псевдовагітності покращать моє здоров’я на
три-чотири роки.
- Що ж, сподіваюся, так воно й буде, - сказала Леніна. - Але ж, Фенні, виходить,
що три місяці тобі не можна буде...
- О, ні, дорога. Лише тиждень чи два, не більше. Я проведу вечір у клубі, за
музичним бриджем. А ти, звісно, підеш гуляти?
Леніна ствердно кивнула головою.
- З ким цього разу?
- З Генрі Фостером.
- Знову? - запитала Фенні з болісно-докірливим здивуванням, що так не
пасувало до її ласкавого, наче місяць, обличчя. - Невже ти й досі ходиш із Генрі
Фостером?
- Матері й батьки, брати й сестри. Але були також просто чоловіки й жінки, й
коханці. Була моногамія й романтика. Хоч ви, правдоподібно, й не знаєте, що
воно означає, - говорив Мустафа Монд.
Вони похитали головами.
- Сім’я, моногамія, романтика. Скрізь винятковість, зосереджене спрямування
імпульсів; енергії в одне вузьке річище. Але кожен належить кожному іншому, -
закінчив він, цитуючи гіпнопедичну приказку.
Студенти знову кивнули головами, підкреслено погоджуючися з твердженням,
повторення якого у напівтемряві понад шістдесят тисяч разів примусило
сприймати його як правдиве, незаперечне й самозрозуміле.
- Але, - протестувала Леніна, - я з Генрі всього місяців чотири.
