голубками, зозульками. Мати голосить за своєю дочкою:Катеринко моя срібненька,Княгине моя пишненька,Зозулько моя дорогенька.Дочка звертається до померлої матері:Мамко моя, голубка моя,Мамко моя, зозулько моя.Птахи є посередниками між світом живих і світом померлих. Ними передають батькам на "той світ" повідомлення про радісні й сумні події, разом із зозулями виплакують свій жаль і сум; від них сподіваються почути звістку про своїх рідних:А я вийду водиці брать Та буду соловейків питать:— Ви, зозульки сивесенькі,Соловеєчки малесенькі!Високо літаєте, багато світа видаєте —Чи ви не чули моего батенька рідненького,Чи не бачили моего батенька старенького?А зозуленьки літають та кують Та бідним сиротам жалю завдають.У легенді розповідається, як у чоловіка померла жінка, залишивши п'ятеро дітей. Мачуха, яку привів у дім чоловік, порізала дітей і заховала їх під поміст. Прилетіла перша жінка зозулею, сіла на покуті на кілочку та й кує:Ку-ку, діти, ку-ку, лебедята,Горе-горевати, де чужая мати.Порізала, порубала,Під поміст поховала.Ох, мої діточки!Почули люди, стали шукати та й знайшли дітей порізаних.Найбільше легенд про походження зозулі шляхом перетворення з людини (звичайно жіночої статі). Зозулею стає жінка, яка втратила чоловіка, сина, брата, коханого; проклята батьками донька або мати, якій діти не подали води. "Нема в хаті води", —
сказали. "Візьміть глечик, — каже мати, — підіть до річки та й наберіть води". Одізвався старший хлопець: "Я не маю чобіт, нехай іде сестра". Дочка мовить: "Я не маю хустки завинутися. Нехай іде менший". "І я не маю, в що вдягнутися, — одказує той". Так ніхто й не приніс хворій матері води. Пішли діти надвір, граються, а мати ледве-ледве підводиться з ліжка, обростає пір'ям. І стала одлітати".
В одній із легенд мати розсердилася на дочку за те, що вона ховалася, коли приїхали їїМарія Приймаченко. Зозуля сватати. Шукала-шукала її мати, бігала за нею, "аж під вечір спала з сил. А донечка все кукає, все грається та з матері насміхається. Не витримало материне серце тої наруги. І посипалися з її вуст страшні слова прокляття: "Абись кукала, доню, доки той світ буде... Щоб не знала ти материнства щасливого, не діждала своїх дітей пестити. Щоб ти, доню, ніколи спокою не мала, а від сну тікала...". В ту мить перетворилася донечка в зозулю. З того часу кукає зозуля пізніми вечорами, до сходу сонця і вдень, не має вона спочинку".В іншій легенді батько- князь прокляв свою доньку, бо не дозволяв їй кохатися з хлопцем, який йому не подобався. Якось він почув, як дівчина назвала коханого зозулькою. "Щоб ти сама стала зозулею", — вигукнув він спересердя, і князівна полетіла пташкою.Існує повір'я, що зозуля не гине, а восени після того, як перестане кувати, перетворюється на яструба. Тому кажуть, що "до Петра вона кує, а по Петру кури б'є".У легендах пояснюється й особливість зозулі не вити гнізда, не висиджувати пташенят, а підкидати яйця в чужі гнізда: Благовіщення — таке велике свято, що нікому не можна нічого робити в цей день (7 квітня), навіть птахи не в'ють гнізд. А зозуля колись "вила собі гніздо та й осталась повік без гнізда".
КачкаМагічними властивостями наділяє природна фантазія гілку, на якій кувала зозуля. Щастя чекає на того, хто знайде зозулине намисто, яке начебто губить птаха під час кування. А в любовних чарах та лікуванні використовується корінь рослини "зозулині слізки".КачкаКачка водночас пов'язана із трьома стихіями — водою, землею, повітрям. Отож вона може завиграшки переходити, перепливати, перелітати всіма трьома сферами у вертикалі світобудови: верхньою (небесне царство), середньою (світ людей) і нижньою (потойбічний світ). Крім того, саме качки вночі перевозять сонце підземними ріками, аби вранці воно їхало небом у кінній колісниці.Качур-селезень стає птахом, що єднає світ мертвих зі світом живих, адже саме він плаває ріками земними та підземними, що служать найпевнішим зв'язком із потойбіччям.У "Калевалі" — фінському народному епосі — саме качка несе яйця, з яких постають земля, "склеп небесний", сонце, місяць, зорі та хмари:Качка, гожий птах, нарешті політала, обдивилась, враз побачила коліно серед хвиль на синім морі, прийняла його за пагорб, за моріг взяла зелений.Політала, обдивилась, на коліно сіла-впала, там кубло собі лаштує, золоті кладе там яйця: шестеро яєць — зі злота сьоме ж яйко — із заліза...Качка фігурує в легендах про створення світу і в поляків та росіян. Щоправда, її функція здебільшого негативна, бо качка в обох тих випадках пов'язана з дияволом, завдяки їй на землі з'являються гори. Таку тенденцію можна простежити послідовно: в російському прозовому фольклорі на качку або гагару завжди перетво-
рюється нечистий, водяний або кікімора. Винятком є тільки польська легенда, за якою качок створив Ісус Христос, коли був іще зовсім маленький. Одного разу він стояв і спостерігав, як діти, граючись, кидають камінці в річку. Ісусові й самому захотілося так побавитись. Кожен камінець, кинутий ним у воду, ставав маленькою качечкою.В українському фольклорі качка постає птахом-деміургом, який створює світ. їй відведено значну роль у символіці обрядового весільного хліба. Так, у карпатському регіоні на короваї навколо сонця й місяця виліплювали "качечки", обводячи коровай "ко- роною"-обручем.Вірування про те, що качки вночі перевозять сонце підземними ріками, відобразилось у фольклорі: казка оповідає, що Сонце має трьох дочок, які іноді чарівними утінками плавають по ріках та озерах. Качур- селезень єднає світи, тому в пісні дівчина-сирота посилає до померлого батька саме селезня:— Пливи, пливи, селезню, стиха
