приїжджав до молодої, виносили два пироги. На верхньому сиділа качечка, виліплена й випечена з тіста та прикрашена мохом і квітами. У Тверській губернії подруги нареченої в день весілля робили фігурку качечки з воску чи тіста й розміщували її на хліб, обшитий білим полотном, так щоб її голівка визирала. Коли приїжджав наречений, качечку, прикрашену квітами, ставили перед ним на стіл. Фігурками качечок із тіста прикрашають весільний коровай і в Польщі.У веснянці образ вутінки невіддільний від образу селезня, оскільки весняна обрядовість покликана об'єднати молодих — і шлюбні мотиви тут звучать особливо виразно:Да селезень летить, утюнку імчить Да його утюнка просилася:— Ой пусти ж мене, сиз селезню,Да на синє море поплавати Да між утенятами покрякати. Сороки-ворони
Сороки й ворони (гайворони, круки та галки) належать до так званих "нечистих", чорних птахів. Вони є переважно зловісними символами, пов'язаними зі смертю, потойбіччям, лихою силою. Хоча коло міфологічних уявлень про чорних птахів значно ширше. Вони пов'язані з дітьми, а отже, і з народженням. Ці пернаті володіють магічним каменем і таємницею захованих скарбів. Ворон у міфології багатьох народів посідає почесне місце як птах, що створював світ, як тотем, першопредок.За легендою, ворон, колись лагідний і білий птах, був посланий із Ноєвого ковчега, щоб довідатися, чи скінчився потоп, але наки
нувся на стерво й не повернувся. За те й був покараний Богом: став чорним, кровожерним, його було приречено довіку живитися падпом.
За іншими легендами, чорних птахів створив диявол.Так, сорока створена чортом і править йому за коня. Тому забиту сороку прив'язують у стайні, сподіваючись, що нечиста сила їздитиме на ній і не зачіпатиме коней. Чорт може перекидатися вороном, літати вночі над хатами й підпалювати дахи. Відьму можна впізнати по тому, що крук сидить на її хаті. Над хатами помираючих відьом і чаклунів кружляють ворони, щоб забрати їхні душі в пекло.Кажуть, що ворон живе сто, триста, а то й більше років. У Чистий четвер до схід сонця він купає своїх малят у річці (відомо, що "непочата" вода має цілющі властивості). Людина, яка хоче позбутися виразок на тілі, має випередити ворона в купанні.Відьми й чарівники обертаються воронами, а ворони, навпаки, — перекидаються чарівниками. їхав чоловік дорогою верхи, а назустріч котиться клубок — і вдарив коню по нозі. Кінь став шкутильгати, а чоловік узяв той клубок, привіз додому й настромив на кілок. Бачить, замість клубка висить жінка. Узяв він її в хату й каже: "Ну, попалася, тепер я тебе спалю!". Та й кинув її у піч. А вона перекинулась у ворону, вилетіла з печі й винесла з неї весь вогонь.Найдужче відьми люблять перекидатися сороками. Попросився колись подорожній до однієї жінки переночувати. Пустила його хазяйка до хати. Бачить він: піп чисто змазаний жовтою глиною, а через усю хату тягнуться мотузки. Він і запитав, навіщо вони. Хазяйка відповіла, що бере в людей прати білизну й на мотузках сушить. Насправді все було не так. Хазяйка виявилася "старшою" в
селі відьмою, і до неї сходилися інші чаклунки, щоб удосконалюватися у своїй майстерності. Чоловік заліз на піч, але не спав і бачив, як жінки почали робити все, як хазяйка: намазали собі під плечима осиковою корою, перекинулися через мотузку, зробилися сороками й повилітали в трубу.
Про походження сорок розповідають, що одного разу цією птахою перекинулася відьма, та так нею і залишилася. Відтоді з'явилися на світі сороки. Кажуть, що якось один дід упіймав сороку за хвіст, вона видерлась і полетіла, а в руках у діда залишилася жіноча сорочка.Сороки й ворони, за міфологічними уявленнями, перебувають на службі в Баби-Яги ("карга" — слово, яке означає ворону, злу стару бабу й відьму). Як і Баба-Яга, вони пов'язані з дітьми. Серед українських текстів-формул про появу дітей, є такі, в яких малюків приносять не бусли, а саме ворони. Перекидаються воронами прокляті матерями діти. У дитячій грі-забавці "Сорока-ворона кашку варила..." сорока-ворона символізує бабу-бранку, яка частує дітей обрядовою "бабиною кашею".В українському фольклорі збереглися залишки поштивого ставлення до ворона, у казках його називають Вороном Вороновичем, він володіє таємницею живої і мертвої води, знає і має те, що є недосяжним для інших. Пов'язаний ворон і з багатством. За уявленнями, в його гнізді переховується золото. У білоруській казці розповідається, як спадкоємці однієї скупої поміщиці, сподіваючись знайти скарб, розрили її могилу й побачили на її грудях ворона. Він витягав із подушки гроші, які небіжчиця туди заховала, і пхав їй до рота, однак наблизитися до грошей нікому не дав.Як істота, що довго живе на світі, ворон вважається мудрим. Магія замовлянь звертається до образу чорного ворона, коли треба зупинити кров і вберегти від зурочення: "В чистім полі синє море. На синьому морі стоїть чорний явір; на чорному яворі сидить чорний ворон: чорна голова, чорні очі, чорні брови, чорні кігті, чорні нігті. І він кричить-покрикує, кігтями- нігтями погрібає, уроки-уро- чища одбирає".
Смерть уявляли чорним птахом — великим і хижим.Він начебто налітав зверху, падав на людину, хапав свійську птицю. Щоб відігнати смерть від села, в перший понеділок Петрівки проводили обряд "гоніння шуляка". Жінки готували обід, ішли на вигін із піснями, танцями, жартами. Чоловіки приносили вбитих і прив'язаних до тичок шуляків та круків, жінки піднімали їх високо вгору і прямували до
