— померлих наглою смертю, самогубців, утоплеників, проклятих батьками дітей).Найвиразнішим бачиться міфологічний зв'язок дерев із душами померлих предків на Зелені свята. Вважають, що у клечання (зелені гілки дерев, рослини) вселяються душі померлих родичів, які спускаються з того світу по деревах, вилазять із води, виходять із могилок. У суботу перед Зеленою неділею рубають листя з дуба, липи, клена, вносять у хату, кладуть на вікна, під стіл, під ліжко, "щоб тиї русалки ходили, щоб ноги у них не кололися"; вішають на портрети, ворота, колодязі — це для того, "щоб колихались русалки". В останній день на Русальному тижні русалки збираються на великому дубі, ходять навкруг дерева, співають пісень: "Стій, дубе, не торкайся, поп'ємо-поїмо та й розійдемося". Жінки вішають на дубах для русалок сорочки, а дівчата — вінки.Шанували дуб і як родюче дерево (на ньому багато жолудів), тому обрядові дійства проти безпліддя відбувалися біля дуба, як і біля плодових дерев. На Поліссі зберігся звичай садити дубок, коли народиться дитина. Якщо дуб гарно росте, це вважається доброю прикметою. Це повір'я втілилося в казці, коли дерево сповіщало про стан героя: як під'їздив богатир до своєї домівки з перемогою — листя на дереві зеленіло, як потрапляв у скруту — скручувалось або з нього капала кров.Дуб — чоловічий символ. У піснях він асоціюється з молодим парубком, козаком, а дівчина — з березою. Дітям так пояснювали їхню появу на світ: дівчинці казали, що її зняли, як на березі сиділа, а хлопчику — що його знайшли на дубі. Коли дуб і береза сняться в парі, вони віщують весілля. У любовній магії використовували тріски з дерев, узяті в тому місці, де зрослися докупи дуб із березою. З дубом пов'язані різноманітні народні засоби лікування. Дубова гілка й кора служать оберегами проти відьом та мишей. Осика
У багатьох народів осику називають деревом повішених. В українських віруваннях осика — "нечисте", прокляте дерево. Проте, водночас, — і оберіг від нечистої сили.У ліричній пісні протиставлено осику і березу. Береза виступає як символ радості, щастя, а осика — смутку й розлуки:Як ми з тобою, любочка, совіталися,Під білою березою цілувалися,Під гіркою осикою розпрощалися!Під білою березою всі цвіти цвітуть,Під гіркою осикою все трава сохне...Так само оцінюється осика і в переказах та християнських легендах. Найпоширеніша міфопоетична версія закляття осики — розповідь про те, як на ній удавився Юда. Спочатку, коли біблійний зрадник шукав дерево, на якому б йому повіситися, він обрав грушу, але вона була дуже колюча, тоді підійшов до берези, та вона так злякалася, що аж побіліла (відтоді в неї біла кора). Осика ж, яка прийняла Юду, була відразу проклята Богом, і відтоді вона весь час тремтить — листям тріпоче.За іншими легендами, осика не вклонилася Богородиці під час утечі Святого Сімейства до Єгипту або не схилилася перед Божою Матір'ю, коли вона сповивала Сина, про що співається в колядці із Закарпаття:Стала ся на хвильку спочивати,Хвильку спочивати, сина повивати;Стало їй ся, стало галуззя вклоняти,Буччя і коріння і всяке творіння.Лем ся не вклонила проклята осика...Проклята осика! Бодай єсь ся трясла До суду судного, до віку вічного!В іншій легенді розповідається: коли Господь тікав від переслідувачів і сховався під осикою, вона раптом серед тиші затріпотіла й зашелестіла своїм листям. Спаситель злякався й промовив: "Щоб ти шелестіла і з вітром, і без вітру". Відтоді осика завжди тріпоче, навіть у тиху погоду. Подекуди це дерево називають "трепетою".Звинувачують осику також у тому, що дозволила катам зробити зі своєї деревини хрест для розп'яття Ісуса Христа і цвяхи, якими його прибили до хреста. Тому вона покарана вічним страхом, труситься без причини, не дає плодів і не може заховати людину у своїй тіні.Осика вважається місцем помешкання нечистої сили. В її корінні повно чортів, які справляють там свої бенкети й виводять дітей. "Осику чорт колише", — каже прислів'я. Про одного музику розповідають, як він вирушив до сусіднього села на весілля й натрапив на обгорілу осику, за якою йому привиділася хата Вирішивши заночувати там, він зайшов усередину й побачив веселу компанію. Його запросили пограти. Він грав до півночі, й за кожну мелодію йому кидали в шапку купу грошей. Потім музика заснув, а коли прокинувся, не було ніякої хати, у руках він тримав повну шапку осикового листу, а скрипка його висіла на самісінькій верхівці дерева.Як прокляте дерево, осику ніколи не використовували при спорудженні будинків, та й хату не ставили на тому місці, де росла осика (щоб родина не тремтіла від хвороб). Не дозволяють осиковою палицею бити людей або худобу (бо відразу "скрутиться"). У давнину на осиці вішали вбиту змію, щоб не ожила. Осиковим кілком як чопом послуговується відьма, коли доїть чужі корови: для цього їй достатньо встромити кілок у якесь дерево, що росте на її подвір'ї, і з нього потече молоко. На осикових дровах вона варить своє зілля. Чарівник, щоб зашкодити господарям нової хати, забиває осиковий кілок під будівлю.Щоб викликати нечисту силу, також використовують осику. Так, чаклун викликає лісовика спеціальним замовлянням, стоячи на стовбурі дерева. Якщо йому треба перекинутися вовком, він шукає в лісі осиковий пеньок, який забули перехрестити, коли зрубували дерево. Тоді він хапається зубами за його край і перекидається через голову.Водночас, осика була й оберегом від нечистої сили. Якщо господар зробить тин із осикових кілків, відьма не підступиться до його корови. Вим'я корів підкурюють осиковою корою й листям. Для охорони помешкання від відьом тримають осику в хаті. З осиковою палицею від троїцького клечання не страшно ходити навіть уночі — нечиста сила не причепиться. Щоб повернути дитину, яку чорти підмінили своєю, "обмінка" треба покласти на осикові гілки або під осикове
