легендах про зустріч живої людини з упирем мак фігурує як засіб порятунку. Перед купальською ніччю господині обсіюють зернятами самосійного маку-видюка господу — аби нечиста сила не потурбувала.Якщо родичі померлого боялися, що небіжчик "ходитиме", після похорону, вони, повертаючись із цвинтаря додому, розкида-
Марія Приймаченко. Маки
ли мак. Мак і ціпок клали у труну бабі-бранці. Коли на тому світі до неї чіплятимуться діти, яких вона прийняла мертвими, баба відганятиме їх ціпком і розкидатиме мак. Доки вони збиратимуть насіння, баба тікатиме.Чому ж представники світу померлих не могли пройти повз макове насіння, а мусили його зібрати? Мак був ритуальною стравою, пов'язаною з культом мертвих, отже, розсипане макове насіння сприймалося мерцями як жертовна їжа. Хоча у прислів'ях мак зазвичай позначає відсутність чогось, зокрема їжі ("і макової росинки у роті не мав"; "одержав дулю з маком", "сім літ мак не родив, а голоду не було"), але, за міфологічним мисленням, на тому світі все навпаки. Саме тому, що на цьому світі мак міг бути лише одним із компонентів страви, у світі мерців він сприймався як повноцінна їжа. В українській народній кухні мак давали в ті страви, які первісно вважалися ритуальними: кутя, пиріжки, вареники, коржі, бублики з маком. Подекуди з маку робили хрестик на пасці. Усі ці страви у давні часи приносили в жертву духам померлих предків.Вироби з тіста, посилані чи наповнені маком, пов'язувалися з поховальними обрядами. З давніх-давен це була жертовна страва, присвячена духам землі, тобто предкам. Хліб, печиво, пиріжки символізували самого небіжчика. Колективне споживання такої страви мало відродити померлого в тілах інших людей і в такий спосіб, через його посередництво, поєднати людську спільноту зі світом предків.На Святвечір, коли відбувалася спільна вечеря роду, на яку збиралися духи всіх померлих кревних, варили кутю (кашу з пшеничного або ячмінного зерна, приправлену товченим маком). Спеціально для душ кутю й узвар ставили колись на підвіконнях. По одній ложці куті разом з іншими стравами роздавали всім тваринам, що були в господі, це мало принести їм здоров'я в новому році. Коли сідали за святкову вечерю, то першу ложку куті підкидали до стелі — щоб добре велося в господі. Якщо кутя прилипне, то наступного року буде багатий урожай.У численних слов'янських дитячих примовках мак згадується у зв'язку із птахами: зозулею, вороном, шулікою, орлом тощо. Птаство єднає світи живих та померлих, а тому знає чимало недосяжних людині таємниць. Отож і мак, згадуваний поряд із пернатими, має стосунок до культу мертвих. Колись дитячі примовки були частиною ритуалів ушановування предківських духів. До нас залишки цієї обрядовості дійшли у вигляді ігор, супроводжуваних спеціальними пісеньками, діалогами, примовками, зміст яких без знання ритуалу важко зрозуміти.У весняних забавах молоді є чимало ігор, пов'язаних із маком. Можливо, мак у них символізував природу, яку людина намагалася пробудити від зимового сну. Приміром, довкола Маківки (великого опудала, вбраного стрічками й квітами, або ж найкрасивішої дівчини гурту) зі співами водили хоровод. Характерно те, що протягом гри обрана Маківкою дівчина має нерухомо сидіти в центрі кола. Лише після того, як мак "дозрів", Маківка "оживає", але це відбувається з допомогою інших гравців. Про вродливу людину кажуть: "Цвіте як маківка". Хоча надзвичайна краса вважалася в народі явищем нечистим (як і надзвичайний талант, розум чи багатство), саме тому відьом та чаклунок народна уява, буває, зображує чарівними красунями.В іншій весняній грі — "Чижик" (або "Соловейко") в центрі кола стоїть дитина (чижик), у якої всі інші учасники гри запитують, співаючи:Чижику, чижику, пташечко маленька,Скажи нам, скажи нам, як у полі сіють мак?Далі в нього так само розпитують, як мак сходить, росте, цвіте, зріє, як його ріжуть і їдять. "Чижик" усе показує встановленими правилами гри рухами, приспівуючи: "Ось так, ось так...".Влітку, на свято Маковія (14 серпня) заведено святити в церкві квіти (чорнобривці, гвоздики, волошки) й мак. Цієї пори мак уже дозріває, отож це своєрідне свято макового врожаю. Тоді в українських родинах готують обрядову страву — шулики. Для цього печуть прісні коржі, кришать їх у миску й поливають смачною юшкою з товченого маку, меду і води. Коноплі
Коноплі, за народною міфологією, асоціюються з потойбічним світом, передусім із русалками, проте їх значення тільки позитивне. Навіть застосовувані під час магічних дій, коноплі виконують роль захисного зілля. Ця рослина пов'язана також із коханням та шлюбом.Коноплі, так само, як і мак, — рослина з наркотичними властивостями. У народі про людину, яка повелася недоречно, безглуздо, ніби несповна розуму, кажуть: "Вискочив як Пилип з конопель", — маючи на увазі стан запаморочення. Водночас коноплі, на відміну від маку, більше асоціювалися з шанованим світом предків, ніж із ворожим чаклунським потойбіччям. Тому найперша й найпоширеніша функція конопель — захисна. Так, конопляну нитку натягують на дорозі, коли додому повертається стадо корів. Вірять, що це допомагає виявити відьму за поведінкою її корови. Коноплі разом з іншими рослинами палять на вигоні під час свята Івана Купала. Вважають, що відьма відчуває через це нестерпний біль у нутрощах. Це змушує її бігти до вогнища, і в такий спосіб дізнаються, хто з жінок є відьмою. Про це співається: "На вигоні вогонь горить — у нашої відьми живіт болить".У західних слов'ян і в Україні коноплі застосовували під час ворожінь на свято Андрія. Дівчата, виконуючи певні обряди й розсипаючи конопляне насіння,
