женися...Зустрічаємо перстень і у ворожіннях на свято Андрія. Тут символ зберігає давнє значення: перстень для дівчини, яка ворожить, віщує одруження в недалекому майбутньому. Відомо, що на Київщині існував звичай зустрічати молодого калачем, у якому запечено перстень нареченої. Існували й загадки із фривольними натяками, де обручка була причетна до фалічної символіки.В одній із казок оповідається, що саме завдяки персневі закохані через багато років розлуки впізнають одне одного: "Перехилив склянку, випив половину, а потім посяг у кишеню, вийняв півпер- сня і впустив у вино. Молода, як випила, побачила у склянці пів- персня. Зачудувалася...".Обрядову магічну функцію відігравало "качання персня". У хороводній гаївці імітовано боротьбу холоду й тепла, зими й весни, а також купівлю-продаж нареченої:Я перестеник викочу —Свою жону вихвачу,Я перстеник на палець —Свою жону у танець...Тих, хто утримує "жону", не вдовольняє як викуп ні хліб, ні перстень, ні колесо. Йдеться про поетичне уявлення сонця вогненним колесом. Це уявлення викликало звичай запалювати колеса в певні свята року. Якщо ж звернути увагу на форму предметів викупу (хліб, перстень), то можна зауважити, що вони нагадують зменшене сонце-колесо. І якщо тут перстень асоціюється із сонцем, то в іншому випадку — сонце із золотим перснем:Ой покочу золотий перстень По крутій горі —Пішли мої літа з світа,Як лист по воді!"Качання" персня символізує рух сонця, його магічний цілющий вплив на все живе.За часів християнства почали вірити в особливу магічну силу освяченого персня. В одній із легенд ідеться про те, що за допомогою такої каблучки лісник допомагає св. Михаїпові знешкодити нахабного біса. Сорочка
Сорочка — не тільки традиційний одяг, а і своєрідне віддзеркалення всесвіту в мініатюрі. Вона теж складається із трьох частин: верхньої (комір), середньої (рукава, пазушки) та нижньої (подолки). Відповідно до цього поділу, на сорочці розмішують орнаменти-обереги.Символіка українських вишивок на сорочках надзвичайно багата. Восьмикутна зоря на пазушках чи рукавах — колишній знак Великої Богині. Птахи — охоронці, посередники між білим світом і потойбіччям. Виноградна лоза оберігає рід, сприяє щасливому шлюбові. Дубове листя на чоловічих сорочках береже й подвоює силу. Буйне гілля із квітами на рукавах прикликає дощ і врожай. Хвилясті візерунки на подолках символізують воду.Сорочка — один із найдавніших різновидів одягу. Українська сорочка вперше фіксується на зображеннях часів Давньої Русі. Вона довга (по кісточки), пошита із лляного або конопляного полотна. Є два типи сорочок: додільні й "до підтички" — до яких пришивають нижню частину із грубілого полотна. Ця підтичка має важливе значення в міфологічному світогляді. Вона символізує низ, сили, пов'язані із землею. Так, після шлюбної ночі підтичку від весільної сорочки відокремлювали й разом із весільними штаньми молодого закопували в городі, "де люди не ходять" — щоб завжди жити в парі. Коли народжувалася дитина, мати відривала у своєї сорочки підтичку й загортала малюка в неї.
Сорочка — символічний замінник людини. Бувало, що сорочку вдягали навиворіт від зурочення. Продати свою сорочку, за повір'ям, означає продати своє щастя. За звичаєм, коли людина вперше вдягала нову сорочку, то треба було кругом неї тричі "ножик пропустить". Новонародженого закутували в батькову сорочку, щоб батько його любив. До хрещення не вдягали М.Брянський,сорочки, а тільки сповивали Портрет ЄДраіанпелюшками.Міфічні істоти, скажімо, русалки (померлі нехрещеними), не мають сорочок і дуже з цього приводу жалкують. Іноді вони просять у дівчат "сорочечки" чи бодай полотна для неї. Про це йдеться в русальних піснях та в легендах.У веснянках зустрічається мотив, де пряде собі на сорочку Весняночка- паняночка:Весняночко-паняночко,Де ти зимувала,У садочку на дубочку Пряла на сорочку!Або ж дочка Весняночки — Уляночка вишиває сорочку:Ой весняночко,Де ж твоя дочка Уляночка?Йа моя дочка Уляночка Погнала бички до лісочка.Пасе бичечки, випасає,Шовком сорочку вишиває!В українських колядках трапляється мотив чудесної сорочки. Як, скажімо, ось у цій, зверненій до хлопчика:
Кажуть ми люде, що король іде,А то ж не король, то синочок мой,Його спознаю по сорочечці,В нього сорочка, як біль, біленька,Як біль біленька, як лист, тоненька,Де она прана — по край Дунаю,Де вна сушена — в тура на розі,А де вбирана — в Бога за дверми,Хто її вбирав — Божая Мати...Особлива сорочка — весільна. Молодий під вінець повинен іти в сорочці, вишитій руками нареченої. Обмін одягом (молодий дарує молодій чоботи й хустку) символізує скріплення зв'язку між ними. За звичаєм, перш ніж вдягти сорочку, вишиту молодою, її беруть за комір, б'ють об одвірок і приказують: "Сорочка на тіло, а лінощі в двері!".Молода дарує сорочку своєму судженому на дівич-вечорі. Подекуди в Україні таку сорочку згортають, перев'язують стрічками, за які втикають барвінок, квітки. Беруть гілку із трьома пагонами, прикрашають її барвінком та квітами. Між ті пагони вкладають сорочку, внизу прив'язують хустку (це ніби лист від молодої до молодого). Співають:Шила Марійка сорочку Білими рученьками,Дрібними стежечками.Випрала на тихім Дунаєньку,Висушила на буйних калиноньках.У суботу її скінчила,А в неділю післала Вбратися до шлюбоньку У щасливу годиноньку.Весільна сорочка — це цілий всесвіт. Ось як про неї мовиться в колядці: на Дунаю, на бережечку стояв золотий корабелець, там сиділа красная панна, шила й вишивала братові кошулю (сорочку; давньоукраїнське) до весілля. На комірі —
