жито — для людей, пшеницю — для Бога, траву — для худоби.Однією із символічних граней образу жита є символ молодості, кохання та шлюбу. Жито в піснях віщує весілля. Стигле жито символізує готовність до шлюбу, зелене — неготовність. Зжати жито — означає одружитися. Перехід від стану дівування до заміжжя в коломийці відображається таким чином:Там, де були жита, жита, а тепер пшениці.Там, де були дівчаточка, тепер молодиці...Особливого значення надавали житньому зерну. На весіллі молодих посипають зерном жита, щоб життя в них було довге й гарне, щоби Бог дав діток стільки, скільки житніх зернят упало на молоду. При цьому співають:Ой не сій, мати, овесець,А сій, мати, жито,Щоб було добре жити!Мета обсипання молодих зерном — зробити їх багатими, здоровими, веселими, вберегти від зурочення, забезпечити їм здатність до дітонародження. Відомо, що на князівських весіллях XVI— ХМ І ст. постіль для молодих слали на житніх снопах; поруч ставили діжу або кілька бочечок, наповнених пшеницею, ячменем чи вівсом; по кутах опочивальні клали хлібини.Жито шанувалось і в родильній обрядовості. Баба-бранка після пологів закопувала "місце" в хаті під полом і посипала його зерном жита. Після вечері на хрестинах баба роздавала присутнім "квітки": взимку з колосків жита і пшениці, а влітку з барвінку, васильків і калини, аби дитя було здорове й мало все необхідне.Використовується жито і в поховальному ритуалі. Коли виносять домовину, то посипають за нею житнім зерном, щоб у домі далі було життя.Образ жита як символ життя настільки давній і так глибоко вкоренився в народній свідомості, що фігурує навіть у тлумаченні снів. Повністю дозріле жито трактується як вираження закінченого, завершеного життя. Людині, якій присниться поспіле жито, ві- щується скора смерть. Якщо присниться зелене жито — це знак довгого життя.З уявлень про жито як символ життя виник образ житнього колосся (живих людей) і жнив (битви). У "Слові про Ігорів похід" читаємо:На Немизі снопи стелять головами,Молотять ціпами харалужними,
На току життя кладуть, Віють душу від тіла.
Сіяч засіває ниву зерном
Битва тут показана як праця на току, молотьба і віяння. Тік — у казках так зветься поле бою, місце поєдинку богатирів. Снопи означають при цьому голови, ціпи — мечі, зерно — душу, полова — тіло. У викладі А.Куном легенд та міфів Давньої Греції, в циклі про аргонавтів, говориться: "Усе поле вкрили вони, немов постинані гострим серпом колоски, що вкривають родючу землю".Жито невиполоте, в бур'янах — у піснях віщує смуток: життю людини загрожує смерть. Зжате жито в народних піснях — загибла людина. Коли воно зжате високо, це означає, що з життям попрощалася людина молода. Жито, збите копитами, також символізує загиблу людину:Ой у полі жито, копитами збито.Під білою ой та й березою козаченька вбито...Цікаво подає уявлення про людей-житників загадка: "Прийшов халда-балда, узяв стрики-брики, почули пойники: "Вставайте, житники, беріть овсяників, заганяйте халду-балду, одиміте стрики- брики!" (Вовк, собаки, люди, коза).Символ житнього зерна бачимо і в календарній обрядовості. Святковий обжинковий житній сніп, перший з лану, заносили до комори зі словами: "Щоб велося від хліба до хліба". Цього снопа освячували в церкві на Маковія або на Спаса і зберігали в коморі чи на горищі. У Святвечір господар вносив його до хати і ставив на покуті, щоб рік був щасливим і багатим. Упродовж Різдвяних свят цей сніп (снопок, дід, дідух), який символізував
предків роду, стояв на покуті.
Після Водосвяття його обмолочували, перевеслами з нього обв'язували дерева, щоб краще родили, солому спалювали, а зерном навесні починали засівання ниви. Так виявлялася ідея безкінечності буття, коло- обігу в природі, вічного вмирання й воскресання життєвих сил. Бо солома — це символ віджилого, старого, змертвілого, а зерно — нового, що зросте й дасть новий урожай.
Аграрно-заклинальна символіка на золотих виробах XI—ХП сг.
З вечора 13 січня до світанку 14-го в українських хатах засівається на нове життя, на щастя і здоров'я, на Новий рік та на довгий вік. Засівати можуть лише хлопчики чоти- рьох-семи років. Адже засівати то властивість тільки чоловіків. А жінка, як і земля, приймає в себе зерно і зроджує плід. Засівають із рукавиці зернами гречки, вівса, ячменю, та найбільше — жита. При цьому промовляють засівальні віншування: "Зароди, Боже, жито, пшеницю, всяку пашницю!".Моління про багатий урожай жита бачимо і в такій колядці: Що в полі, полі, близько дорозі,Ой там Іван орлами оре.Стрілкою сіє, лучком волочить,Лучком волочить да й Бога просить:"И уроди, Боже, жито густеє,Жито густеє, волосистеє.Поставим женців сімсот молодців,Нажнемо кіпок, як на небі зірок,Поставим стіжок, золотенький вершок".
Дні тижня
Коли в українців з'явився поділ часу на семиденні тижні, учені не визначились і досі. Одні вважають, що тиждень — набуток християнства, оскільки поняття семиденного тижня із суботою, вільною від роботи, існує вже в Біблії. Тнші доводять, що предки українців користувались семиденним відліком часу задовго до
