орієнтувався Роман, — це дзеленчання трамваю, яке час від часу приглушено долинало до них і дозволяло припустити, що вони пересуваються поблизу головних празьких вулиць. Та ще сигнали автомобілів чітко давали зрозуміти, що вони не перенеслися в минуле, а знаходяться там, де були й до того, як рушили в цю путь.
Раптово перед ними виникла ціла площа, посередині якої стояв монумент солдатам, довкола сновигали автівки й люди, а відразу за площею, за парканом засніжених схематичних дерев, підносилися в небо маківки церкви. Романові, попри скептичне ставлення до релігії, раптом закололо в грудях — храм нагадав про залишену Україну. Аґнєшка зупинилася на пішохідному переході, чекаючи на сигнал світлофора.
— Це вона? Ми прийшли? — питав у неї Роман.
— Так. Церква Рівноапостольної Марії Маґдалини, східного обряду.
— А що за площа?
— Віленська. Центральна площа Праги-Північ.
– І у вас на центральній площі стоїть православна церква?
— А що тут дивного?
— Не знаю. Я собі слабко уявляю, щоб у якомусь місті українському, крім хіба що галицьких, на центральній площі костел стояв. Чим ближче до Росії, тим далі на периферії міст знаходяться храми, які не належать Московському патріархату. Але в центрі, звісно ж, виключно православні храми.
— Серйозно?
— Ну так. У моєму рідному місті католицький костел розташований взагалі на околицях. Я там ніколи не бував, але чогось мені здається, що туди не дуже багато людей ходить. Ось так. Це той костел, що зберігся. А ще один був, у старій частині міста, то його комуністи зруйнували в тридцяті роки, а на фундаменті душову заводську поставили.
— А яке твоє рідне місто? Десь близько від Росії?
— Не так уже й близько, але майже всі говорять російською. Дніпропетровськ, чула?
— Назву чула, але нічого не знаю про нього. А що, раніше багато католиків у вас було? Костел же не виріс з-під землі сам собою.
— Мені завжди здавалося, що храми виростають з-під землі самі собою.
– І все-таки?
— Та все просто. У нас до революції на металургійних заводах було повно французів і бельгійців, то все їхнім коштом будувалося. Після революції їх, само собою, суттєво поменшало, отже, і ходити до католицького храму стало нікому.
— Жах.
— Напевно.
Вони вже підійшли аж до входу в храм, звідти лунали молитви, усередину вливалися потоком люди. Багато молоді, багато й старших. Роману здалося, що він знову десь удома. Кохановська помітила його усмішку й спитала:
— Що? Батьківщину згадав?
— Ага, — кивнув Роман. — Я релігії хоч і не визнаю і не люблю, але, щоб батьків не ображати, ходив із ними до церкви на Різдво й Великдень. Такий собі, знаєш, ритуал родинний. Це, здається, перше Різдво, коли я їх не побачу.
Кохановська, яка сама поведена була на ритуалах, ствердно захитала головою: аякже, розумію-розумію. Сонце вже майже сховалося, увімкнули ліхтарі, від чого круки на деревах довкола церкви здавалися ще чорнішими й страшнішими. Незабаром мала з’явитися перша зоря, себто розпочатися служба, і Аґнєшка, узявши Романа за руку, потягла його всередину.
У великому й високому приміщенні, щедро розписаному й оздобленому фресками, тлумилися люди, — яблуку ніде було впасти. Роман хотів був щось запитати, але Аґнєшка штовхнула його ліктем, мовляв, по виході поговоримо. З бічних дверей вийшов священик, і почалися нескінченні молитви, мантри та вклякання.
Роман не розумів церкви. Скільки себе пам’ятав, у нього ніколи не було переконаності в тому, що релігія насправді слугує мостиком між людьми і якоюсь вищою силою. Коли був маленький, ставився скептично, пізніше сам міг аналізувати факти й події і сповнився презирства до релігії. Його почали дратувати всі ці архаїчні ритуали, вгодовані служителі й покірні, як вівці, парафіяни. Остаточним аргументом на користь неприйняття церкви для нього стало те, що кілька батюшок із найближчих храмів у молодості займали якісь там значні посади у комсомольських організаціях, а один навіть устиг побути членом Компартії, а потім агітував на користь нинішнього президента, від одного вигляду якого Романові хотілося вити. А коли до їхнього тихого скверика неподалік від будинку нагнали вантажівок та робочих і, знищуючи дерева і асфальт,
