Прощавайте ! (Виходять).
Сцена пята.
Алексавдрія. Сьвітлиця в палатах. Входять Клеопатра, Харміяна, Іра та Алексас.
Клеопатра. Музики, дай мені музики, страви Сумної для коханців !
С л у г а.
Гов ! Музики !
Входить Мардояи. Клеоиатра. Нї, цур їй! Харміяно, Ходім нограємо на білїярдї.
X а р м і я и а. В мене рука болить. Вам лучче грати Із Мардияиом.
Клеопатра. Женщинї та грати З євнухом — все одно, що з нашим полом. Чи хочеш ізо мною грати, пане ?
М a p д и я н. Готов, моя цароце, скілько змога.
Клеоиатра. Коли готов, то за незпіогу мусим Прощать грачеви. Ну, та еї ! Щось иньше ! Подайте удочку, ходім до річки. Нехай оддалеки музика грав, А я зраджатйму золотоиерих, Моїм гачком під слизяві їх зїви Чіплятиму і витягшн на беріг Казатиму, мов кожна з них Антонїй : „Ага! піймав ся" !
X а р м і я н а.
О, веселий спомин ! Сьміху, сьміху було, як ви побились у заклад, хто піймає скорше рибку. А водолаз твій настромив солону Йому на удку рибу, і він витяг Пишаючись ^ ).
Клеопатра. О час! Що то за час був! Я реготала, поки він розсердивсь, І реготом його в ночи приспала. А з ранцї о девятій упоїла І сонного його в мою одежу, у мантію прибрала, а Філїпським Мечем ного сама оперезалась"^^).
Входить посланець.
О! із Італїї?... Ну, засівай же Твоїми плодотворними вістями Мій слух, що одлогом лежав так довго.
Посланець. Царице, о царице і
Кле опатра.
Вмер Антонїй?
— 48 —
Коли ти се, паскуднику, промовиш, То вбєш свою царицю ; а коли все добре, І ти з'ясуєш, що здоров, — ось гроші, А ось мої найблакитнїйші жили До поцілунку. І царі сю руку Цілуючи тремтіли.
Посланець О царице ! Найперше, — він гаразд...