йому передихнуть, користуйсь Його замішкою. Школи лютість Сама для себе захистом не служить.
Цеза р ь. Нехай найлуччі голови се знають. Що завтра ми дамо останню битву
- 107 —
Із йшогнх бвтов. Єсть у нашім війську Ті, що недавно Марковн служила Антонїю, — доволі, щоб його застукать. Про се ви дбайте, та вшануйте військо. Запасу в нас на се достаток, військо-зк Роскошів заслужило. Ох, Аитонїй 1^^^) (Виходить).
Сцена друга.
Александрія. Сьвітлиця в палатах.
Входять Аптонїй, Клеопатра, Енобарб, Харміяна, Іра, Адексас і ипьші.
А н т О н ї й. Не хоче він, Доаііцнє, зо мною На герцї битись?
Енобарб. Ш, не хоче.
А н т о п ї й.
Чом же?
Енобарб. Він думає, що в двацять раз Фортуна У нього лучча: то — один за двацять.
А н т о н ї й. Я завтра, друже, на морі й на сусї Ударю разом, і хоть жив зостанусь. Хоть викупаю честь в крови недужу І воскрешу. Ти будеш добре битись?
Енобарб. Ударю з покликом: „Всьому погибель"!
Анто н ї й. Хороше слово. Ну, гаразд. Ііокличте _
Моїх домових слуг. (Входять слуги). СІЄЇ НОЧИ
Щедритимем на наше пируванне. —
Дай руку : ти служнв меіії все чесно — І ти, — і ти, — і ти. Ви ВСІ служили Мевї гаразд, і вашиоі товариством Були царі.
Клеопатра. Що се таке?
Е аоба р б.
Се штука, Котру журба у мізку виробляв. А U то иїп.
І ти служив Віеиї почесно, я ХОТІВ би
Себе на стілько часток розділити,
