І з вас усїх Антонїя злїиити,
Нехай служив би вам. як ви служили.
С л у га. О, щоб не довели боги до сього!
А н т о U ї й. Ну, друзї, послужіте сеї ночп Мені, щоб чаші не були порожні, І так мене шануйте добре, наче Моя імперія ще вам, товариш, І слухає мене.
Клеопатра. Чого він хоче?
Е но бар б. Щоб слуги плакала.
А н то нї й. Служіте Мені сієї ночп ! Може се остання Вже служба ваша буде. Може більше Ви не побачите мене, або вже Скалїчена то буде тїнь. Так, може Служитимете иньшому вже завтра. Дивлюсь па вас, мов той, ще вже на віки Прощаєть ся. Мої ви чесні друзї, Я вас не проганяю. Пан ваш оженив ся
— 109 —
Із доброю ПрПСЛуГОЮ СВ06Ю,
І не розлучить ся до віку з вампі Годпн ізо дві сю ніч послужіте, я більш не вимагаю, і нехай вам Боги за вашу службу нагородять! ^*\)
Е н о б а р б. Що се за думка в тебе, пане, засмутити Своїх людей? Дивись, вони вже плачуть. І я, осел, з цибульними очима. Не сороми нас, не роби бабами!
Антоні ц. То, то, го ! Нї, коли про се я думав, Нехай мене відьми ухоплять зараз. Там, де впадуть такії краплї, Росте добро. Мої сердечні друзі. Ви зрозуміли мене дуже сумно. Бо я вам говорив, щоб вас розважить, Щоб сьвіточамп ніч ви запалили. На ранок, друзї, я вповаю певно. Я поведу вас, де я сподіваюсь Побідоносного життя і чесгп, Не смерти. Ну, хпд'шо-ж до вечері.
Ходім, потопимо СуМНИЇ думи ^*2). (Виходять),
Сцена третя.
Тамже. Перед палатами. Входять два воїни до своєї варти.
П Є р в и й воїн. Добраніч, брате. Завтра буде день. Другий.
Рішить він, Чи так чи инак бути. На добраніч ! Чи не чував чого чудного в місті?
no
II є |) в н н. Нї, не чував НІЧОГО. Що-ж таке таш ?
Д р у г н н. Се мабуть чутка тілько. На добраніч.
