Треті* п.
То й ви чули? Панове, чули?
П є р в п й. Ось ХОДІМО, браттє, За сим гучаннем, скілько можна дальше. Побачимо, чи стихне.
Усї. Се щось дивне ! (Виходять).
Сцена четверта.
Тамже. Сьвітлиця в палатах.
Входять Антонїй, Клеопатра. Харміяна і иньші, вслуговуючи.
Антоні й. Еросе ! зброю, Еросе !
Клеопатра.
Засни ще !
A н т о п ї п. Нї, серденько. Гей, Еросе, дай зброю !
Входить Ерос із зброєю. Ну, друже, надівай вшв залізо. — Коли сьогодні доля нам не вслужить, Дак се того, що йш сьмієм ся з неї. -Боржій !
Клеопатра. Я поможу. Отеє для чого ? А н т о н ї й Ах, не чіпай, покинь, оруженосцю Мого ти серця ! Нї, не так, не знаєш.
Кле опатра. Нї, стій, ось як! Я поможу^*^). А н т онї й.
Ну, добре. Тепер подужаєм. Чн бачаш, друже? Іди, вворуж ся сам.
Ерос. Я зараз, пане. Клеопатра. Хиба-ж не гарно застебнула ? Антоні й.
Гарно, На диво! Хто розщіпне, поки схочем Для спочивання, бачитиме бурю. — Невдахо Еросе, моя царицл Від тебе луччий чура. Ну, ідп вже. — О серденько ! колиб же ти сьогоднї Побачила мене, як буду битись ! Колиб ти сю царську забаву знала ! Тп бачила-б, який шнстець Антонїй Твій. (Входить уворужеїшй воїн).
А, здоров бувай, зд<>ров!*^^) Я бачу, Ти службу знаєш добре. Те що любим, Нас будить рано ; ми до діла линем.
— 113 —
в о ї н. Хоть рано ще, мій пане, а все військо
На пристані тебе вже дожидає *"). (Крик, труби). Входять отамани з воїнами. Отаман. Предивний ранок!,.. О! добрийдень, пане!
