Усї. Добрийдень, наш гетьмане ! Антонїй.
Привітанне Хороше, козаки. Сей ранок сяє, Як дуі юнацький, ранше свого часу. — Так, так ! Сюди ! Подай мені ! Доладно ! — Царице, будь здорова! Щоб там сталось, Се поцїлунок воїна. Докором Корити п соромити-б мене треба, Колпб я ще витаннями загаявсь. Я так прощаюсь, мов стальний, з тобою. Гей, хто охочий добре бити ся, за мною ! Я поведу вас просто. Ну, прощайте-ж !
(Виходить Антонїй 8 Еросом, отаманнем і воїнами). X а р м І Я н а. Зволиш вернутись у сьвітлицю ? Клеопатра.
Добре. Віа воїном хоробрим в поле вийшов ^'*). Ко'либ він з Цезарем війну велику Скінчив на герці, о, тодї-б Антонїй... Ну, а тепер... ХОДЇМО. (Виходять).
Сцена пята.
Антонїїв табір під Александрією.
Труби. Входить Антонїй з Еросом, назустріч воїи.
В О ї н. Нехай боги Антонїю таланять !
— 114 -
A и т о н ї u. Жалкую, що й твої шрами на сусї Тоді шене не нахилили битись.
Воїн. Колиб ти так зробив, то й буаговливі Царі, і воїн, що тебе покинув У ранцї, ВСІ йшли -6 за тобою. А н т о н ї п.
Хто ж се Покинув нас у ранцї?
В о ї н.
Хто? Найблизшпй До тебе по ВСЯК час. Клич Енобарба, Вже не почує, або відгукнеть ся Із Цезаревого коша: „Вже не з твоїх я!"
А н т о н ї й. Що кажеш ти?
В о ї н. Добродію, уже він у Цезаря.
Ерос. Та скринь з СЕ:арбами, пане, Не взяв з собою ^^^).
А н т о н ї й. Втїк ? Воїн,
Се щира правда. А н т о н ї й. Іди, мій Еросе, пошли ВСІ скрині Слідом за ним. Зроби се, не удержуй Нї шеляга, велю. Та й напиши ще (Я підпишу) прощанне дружелюбне І привитанне : щоб ніколи більше Не мав причини пана покидати. Іди. — О Енобарбе !
(Виходять).
- 115 -Сцена шеста.
