Входить Клеопатра 8 почтом. Я великій чарівниці Отсїй діла твої з'ясую. Буде Вона тебе благословляти вдячно '--). — О ти, вселенної дневне сьвітпло ! На, обійми мою оружню шию ;
Прилинь не дбаючи про панцир-лати До серця дружнього, і там з тріумФОм На його трепетанні" їдь, — ппшан ся.
Клеопатра. О пане над панами ! о хоробрість Без краю ! сьміючись назад приходиш Невшкоджений із западні мирської. А н т о н ї й.
0 соловейку мій ! ми їх прогнали До їх постелей. О моя дївчино ! Хоть сивина подекуди із чорним Молодшим волосом і помішалась У мене, та снаги доволі в мізку На годуванне наших нервів стане,
1 з молодим ще здужаєм боротись. Споглянь на сього мужа, дай торкнутись Руки твоєї доброї устами. —
Цілуй сю руку, воїне ! Він бив ся Сьогодні так, немов би бог який ся, Сердитий до людського роду, образ Такий прийняв на руйнуваннє. Клеопатра.
Друже, Я дам тобі з самого злота зброю. Вона була царськая.
А н тонїй.
Заслужив він її, хоть перламп-б вона блищала, Мов колесниця Фебова сьвятая. Дай руку і маршуймо через місто З веселим серцем. — Ви щити несіте, Порубані такі, як і самі ви. Коли-б палати наші помістили, Мов кіш, все військо, — за вечерю в купі Ми сїли-б і пили на царське щастє І небезпеки. 1Ц0 постануть завтра.
- 120 -
Трубайли ! бийте голосною міддю Ув уші городу ! нехай зіллеть ся Із брязкотаннбйі наших тамбуринів. Щоб небо і земля заіішали гук свііі,
Витаючи наближуванне наше. (Виходять).
Сцена девята.
Цезарів табір. Чатовники на чатї. Входить Енобарб.
Первий воїн. Як нас годину ще не перемінять, Ми верневіось до таборної чати. Ніч зорява, і кажуть, що ми вдарим У ранцї другої годний.
Другий.
Вчора Гіркий був день для нас.
Енобарб.
О ніч ! будь сьвідком... Третій. Що се за чоловік?
Другий.
Прислухайсь, ставши ближче. Енобарб. Будь сьвідком, місяцю благословенний ! Як зрадників ненасидиих згадають В
