Сьогодні хочуть бити ся на морі. Не по нутру йш їм на сусї. Скар.
І там і тут.
Пане,
Антонїй.
Хотїв би я, щоб бились в огнї й на воздусї. Мп й там її билп-б. Так от же : наші піхотинці стануть На згірях в купі з нами по під оіістом. (На норі вже наказано, як битись, І повиходили із пристанї вже човип). Відтіль ми бачитимем як найлучче І розклад їх, і що у них на Думцї. (Виходять). Входить Цезарь із військом, маршем.
Ц Є за рь. Хоба що вдарить, а то ми на сусї Стоятимем недвижно. Так і буде : Бо лучча сила в нього па Галерах. На рівняву ! там перевага наша. (Виходять).
- 123 —
Вертаеть ся Антонїй is Скаром. Ще не зчеполи ся. Он з під тієї сосни Побачу все і пронесу команду,
Що нам ЧИНИТН треба, і Виходить).
Скар.
В Клеопатри У парусах вже ластівки гнїздять ся. Авґури кажуть, що й самі не знають; Мовчять усї та дивлять ся понуро '^sj, Антонїц хоробруе, то вдаеть ся в тугу. Ввереджена його Фортуна стрепенеть ся І дасть йому надїю, то злякає Тим, що він має і чого не має.
(Оддалеки боевий галас, наче на морі). Вертаеть ся Антонїй. Антоні й. Усе пропало ! Ся гвдка Цпганка Ізрадила мене. Мій фльот оддав ся Ввесь ворогу, і он, дивись, у гору Шапками кидають і веселять ся У купі, мов після розлуки друзУ. —
0 троєкратно перемінна шлюхо ! Ти продала мене молокососу,
1 се з тобою тілько бюсь у серцї '-*). — Звели втікати: бо як я помщу ся
Над відьмою моєю, то й скінчу все. Нехай втїкають всі* з тобою в купі.
(Виходить Скар).
О сонце ! не побачу вже, як сходиш. Фортуна і Антонїй розлучились. Тут подали собі в останнє руки. От до чого дійшло воно ! Ті душі, Що по пятам було моїм лестять сн, Котрим я сповнював усї жадання, Тепер аж тануть і ллють ариматп На Цезаря, що саме розцьвітає ;
— 124 -
A сосна ся, що всіх перевпсшала, Стоїть обідрана. Усюдн зрада... бгипецьке брехливе чарувание ! Чарівнице велика ! ти очоаіа Мені повелівала в полї битись, І прикликала у домівку. Груди Твої були моїм вінцем і ціллю. Ти справдї мов Циганка заманила Мене у саме серце втрат великих. — Гей, Еросе !
