Цезарів табір перед Александріею. Труби. Входить Цезарь з Аґріппою, Енобарбом і иньшими.
Ц Є З а р ь.
Виходь, Аґріипо, починаймо битву. Звели Антонїя живим узяти. З'ясуй про се.
Аґр іппа.
З'ясую, Цезарю. (Виходить Аїріппа).
Цезарь. Близьке всемпрного покою время. Як пощастить наш день, сей сьвіт тричастний Вквітчаєть ся оливою свобідно.
Входить посланець.
Посланець. Антонїй в полї.
Цезарь.
То звели Аґріппі Поставити бунтівників на перед : Нехай Антонїй над самим собою Помстить ся.
(Виходить Цезарь із своїм почтом).
Ено барб. І Алексас збунтував ся, Пійшов Жидів Антонїю єднати, Та й Ірода великого підмовив, Схиливши ся під Цезаря, його покинуть. За труд сей Цезарь зрадника завісив. Канїд і решта, що повідпадали, Хоть мають борошно, та без шаноби : Не йме їм віри *20j, я зробив погано, І сам себе так гірко докоряю, І Що радощів ніколи не дознаю.
- 116 -
Входить воїн Цезарів.
В о ї н.
Прислав тобі А.НТОНЇЙ, Енобарбе, Усї скарби твої, з наддачею витання. Посол прибув туди, де я чатую, І під твоїм наметом розпрягає Воли.
Ено б ар б.
Візьми собі.
В о ї н.
Ні, Енобарбе, Не сьмійсь із мене. Я доношу правду. А лучче виведи посла з між наших-. Я й сам би се зробив, та пильнувати Моєї чати мушу. Імператор Ваш і тепер — Юпітер. (Виходить воїн).
Е н 0 б а р б.
Я злочинець Один на сьвітї : чую се найглибше. Антонїе, щедроти міно повна! Як відплатив би тп менї за службу. Коли вінчаєш золотом і підлість ! Мені се тяжко надимає серце. Не розірве його швидкая думка, — Є спосіб в мене ще бпстрійшпй
