І він знав, що було потім. Він чомусь надто багато звідкись знав.
Мати повернулася з роботи, вимила руки й заходилася коло вечері. На столі в
кухні стояв маленький телевізор, там крутили серіал…
Телефонний дзвінок задзвонив одночасно на екрані - і в передпокої.
Мати витерла рушником руки і взяла трубку.
І голос, незнайомий та офіційний, запитав її, чи вона така-то.
І тоді вона все зрозуміла.
…Сашко й справді закинув - красиво завершив атаку зелених майок.
І одразу впав, бо йому в шию вп’ялася коротка стріла з чорним оперенням.
- Її висмикувати важко, - сказав хтось, здається, Олег.
Висмикнули. З маленької дірочки викотилася велика крапля крові, сповзла вниз, залишаючи навколо шиї червону спіральну доріжку. Докотилася до улоговинки між
ключицями, зупинилася; Сашко провів по шиї тильним боком долоні. Не витер -
розмазав.
Вова з Антоном провели кілька комбінацій, але безрезультатно.
- Тобі кидки треба вдосконалювати, - сердито виказував Вова. - Бо комбінуй - не
комбінуй, а результативності ніякої… Команду підводиш!
Людовик був задоволений, погойдував гострим носком черевика. Мел гриз соломину.
Антон утомився. М’язи слухалися, і ноги були легкими, наче на розминці, а проте всерединівін утомився смертельно. Зверху палило невидиме сонце, під ногами зблискував
закляклий сніг, жовтогарячою блискавкою метався перед очима яскравий
пухирчастий м’яч. Вова щось казав - Антон розумів з п’ятого через десяте.
- Тошо, - покликав Мел. - Підійди сюди…
Антон підійшов. Тінь паркана впала на обличчя - на мить зробилося легше.
- Тошо, - сказав Мел. - Я на тебе розраховую, правда? Опануй себе, інакше… в
мене вже двоє кандидатів на твоє місце… Зрозумів?
