Юрко ІЗДРИК

Білочка (разом з Шевою)

Охіренна природа. Університетський парк абощо. Судячи з величезної кількості с і р и х білок на деревах і на землі, дія відбувається в північних штатах. Рання весна. Парком пензлює якась делеґація — два солідні материкові типи, перекладач і двійко місцевих професорів у сірих костюмах з метеликами — клоновані Джорджі Грабовичі. Один з материкових, той, що вгодованіший, час від часу смикає свого земляка за рукав і вигукує: «Диви! Оно білочка!» Ніхто не звертає уваги на парочку, яка розляглася під геральдичним кленом просто на землі, не зважаючи на досить прохолодну погоду:

ВОНА. Зелене пальто, строкатий шарф, повна спорідненість із природою.

ВІН. Породистий, але дещо облізлий. Почувається некомфортно.

Делеґація зникає з поля зору. За деякий час голосно траскають двері (університетські?), і жіночий голос іноземною мовою вигукує: «Сучий син! Щоб ти здох!»

ВОНА перевертається на спину.

ВІН йорзає по землі, намагаючись приховати ревматичні симптоми.

Затемнення.

Ця ж парочка сидить у переповненій вокзальній почекальні.

ВОНА вдало вдає, що дрімає. Навіть щось бурмоче уві сні.

ВІН невдало вдає, що дрімає. Просто так.

Селектор повідомляє про прибуття якогось поїзда, здається, ніжинського. Голосно траскають двері (вокзальні?), і чоловічий голос іноземною (східного патріархату) мовою вигукує: «Сама ти сучка. Дістала, beep, нафік, я вже маю beep, твої beep, beep, beep». Поїзд відправляється.

Сліпуче світло. Кіно.

ВІН і ВОНА на сцені. Два стільці. Параноя, ностальгія, нудьга. Траскають двері, йдуть титри. В основному лайливі. Після слів: «New Line Cinema prezents» —

ВІН (наставляючи праве вухо до суфлера) Дивись... Оно, гм-м-гм, білочка.

ВОНА кидає в нього рукавичкою, здавлено сміється, і тут усе й розпочинається.

ВОНА. Не лякай мене, буль ласка... Нащо ти мене сюди затягнув? Краще б телевізор вдома подивилися. Якщо тобі від цього легше...

ВІН. Не легше. (Піднімає рукавичку, роздивляється, принюхується).

ВОНА. Не треба було тебе слухати. Ти ж знаєш, що у мене...

ВІН. Що у тебе? Що там ще у тебе?

ВОНА. Не можу довго сидіти на одному місці.

ВІН (іґноруючи слова суфлера «Ой, ой, ой, не може вона на одному місці всидіти. Можна подумати. Знаю я тебе, шило в мішку», далі нерозбірливо). Ага. От тому ти й тут. Зрештою нейдинейдинейди, ніхто тебе не тримає.

ВОНА. Аякже! Не тримає... Не тримає він... Ти там знаєш, тримає мене щось чи не тримає. Скажи ще, що це я сама постійно влипаю в чужі історії! Ну влипаю, допустимо. Тобі яке діло. Це ж не твоя історія.

ВІН. А чия?

ВОНА. Чия, чия. Нічия. А навіть якщо і твоя, що це міняє. Для мене. Ну влипла, влипла і впливла. Тепер кохай мене безтямно. (Пауза). Майструй для двох по два крила. І тара-рам-пам-пам недавно. (Пауза). Ну ти і кадр! Слухай, ти ж страшна людина! Монстр. З тобою треба бути обрежною. Деміург дрантивенький. І нащо я тебе послухала! Нащо я тебе послухала? Кого? Тебе! Послухала! Нащо? Я не кричу. А хоч би й кричала, то й що? Дивись! Дивись! Вони в слові presents помилку зробили! От тобі й білочка. Hollywood. Кінець світу. (Мовчання.) Їсти хочу...

ВІН. Маєш рацію, потрібно бути обережними. І харчуватися реґулярно, чорти б усе побрали. Забуваю кирилицю. Звідси й помилки. Не пам’ятаю снів. (За стіною чути гуркіт, ніби хтось впав. ВІН здригається). Таке відчуття, ніби у всьому будинку раптом почали протікати крани. Ось-ось потече зі стелі. Останній приятель перестав відписувати на листи.

ВОНА робить невизначений жест рукою, який нібито повинен пояснювати все.

ВІН (зриваючись з місця). Козел твій Кіркеґор!

ВОНА (тихо). Бєрдяєв.

ВІН (не слухаючи). Духовність — більша конкретність? MERDE! Коректність, дурепо! Коректність! Це коректорська помилка.

ВОНА (повертається, щоб вийти). Поганий початок.

ВІН. Це через дурепу?

ВОНА. Через духовність (йде).

ВІН (хапає книжку, гарячково гортає, читає). Щастя — слово, якого немає в моєму словнику. Бути щасливим... (бурмоче, пропускаючи рядки) ...точніше — прижиттєво мертвим. (Далі ковтає рядки, випльовуючи окремі слова) В тому... промовляють це слово... бачу капітуляцію... для мене... чарівно гострих кутів... коли питають... починає нудити...

Добавить отзыв
ВСЕ ОТЗЫВЫ О КНИГЕ В ОБРАНЕ

0

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.

Отметить Добавить цитату
×