Він благально склав руки і пристрасно видихнув:
“Дай “Вікторці” принаймні нічию, о господи!”
За огорожею стирчали голови глядачів, наче капустяні качани на городі. Еман спостерігав хвилювання натовпу, яке свідчило про те, що до стадіону прибували нові й нові потоки глядачів.
Раптом він зважився. Треба ж будь-що пройти на стадіон! Він діятиме, як за часів невинного дитинства, коли не пропускав жодного матчу, хоч ніколи не мав на квиток. Тоді він, малий хлопчина, пролізав поміж ногами дорослих, що товклися біля каси, і, непомічений білетерами, прослизав на стадіон. “Тепер так не вийде”,- розмірковував Еман.
Навколо стадіону росли дерева, крони яких дали притулок цілій юрбі хлопчаків. Еман видерся на одно з тих дерев, незважаючи на протест мешканців, які добачили в цьому порушення своїх давніх привілеїв.
Проте пан Габаско-молодший не мав наміру ділити гілляку з тими молодими шпаками з Жижкова та Летни. Розгойдавшись на гілці, він перекинувся за огорожу просто в натовп. Йому пощастило: не помітив ані білетер, ані поліцай. А глядачі поставилися до нього доброзичливо, бо простий люд схвалює невеликі порушення законів, коли цього не помічають представники влади,
•
ЕМАН-МОЛОДШИЙ МАЄ НЕПОРОЗУМІННЯ З ГЛАДКИМ ПАНОМ
Було Ще рано. По траві футбольного поля ганяли, як цуценята, гравці якихось юнацьких команд. Глядачі нудишся, лунали голоси, які посилали гравців до мамусь грати и лото. Нарешті суддя дав свисток, гра закінчилася, і це • ‘У по сприйнято щирими оплесками. Захекані гравці потягни я до роздягальні.
Чим ля напруження прокотилася натовпом, і пан Габас- > побився об заклад з своїм сусідою “на будь-яку суму”, що першою вибіжить на поле “Вікторка”. Програв. Пер-НІІМ ”’явився воротар “Славії” у синій футболці з черво”*> орною па грудях.
ГТланічко, золотий мій хлопчику! - гаряче загаласуєш І’їманів сусіда.
Молодий пан Габаско подивився на нього вороже. Сла-піст! І як він одразу не здогадався! Отакі пузані з котелками па потилиці, всі вони такі. Кожен уболівав за “Слані іо” мов скажений. Наче немає інших і кращих клубів. Що ж, є такі люди, котрі через клубний фанатизм не можуть критично оцінювати успіхи і переваги інших команд.
- Женда, чудово! Новак, Плетіха, Водічка! - галасуєш гладкий пан.- А чому Шолтис? Навіщо ставите Шолтиса? - заволав він відчайдушно.- Адже він надто кволий проти тих жижковських бугаїв…
Еман уже хотів дати гідну відсіч на цю гірку образу Жижкова, але в цей момент на поле вилетіли червоні ему-гасті футболки. Еман зірвав з голову кепку і приєднався до захоплених вигуків своїх земляків: “Слава “Вікторці”! Хай живе Жижков! Привіт, Медуно, щасти тобі, Подразіл<\ гравцю міжнародного класу! А ти, Байере, покажи їм, де козам роги правлять! Вкороти їм трохи ручки і ніжки. .”
- Що я бачу? - пробурмотів Еман злякано.- Чого вони поставили Спального Вагона замість Купки? Що за безвідповідальність з боку керівництва? Невже вони не усвідомлюють значення сьогоднішньої зустрічі? Слово честі, я нічого
