- Не хочу й слухати вас. Шолтисе, не барись, пасуй!
- Послухайте,- промовив Еман погрозливо,- не денервуйте гравців! І не чіпляйтесь до мене, бо знаєте…
- Я не чіпляюсь, це ви чіпляєтесь! Ви фанатик, а я людина безстороння. Мені все одно, “Славія” чи “Вівторка”. Я за тих, хто краще грає.
-¦ Я фанатик? - розлютився Емай.- Скажіть це ще раз!
- Ви сказали,- вів далі товстун,- що Юнек був поза грою. Тож видно, що ви правил навіть у руках не тримали.
- А ви дуже розумний! Вам би тільки в преферанс грати!
Гладкий пан не відповідав, він приклав долоні до рота
і горлав щосили:
- “Славіє”, грати требаї Бережете себе, негідники!
- Ну, це вже занадто! - сказав Еман глухо.- Я вас попереджував, щоб ви не денервували гравців, але ви на це не зважаєте.
Черевань раптом перестав бачити поле, бо Еман насунув йому котелок на самісінькі очі. Коли ж панові пощастило увільнити голову, він накинувся на свого супротив^ ника.
Зчинилася метушня. Якийсь розпорядник привів поліцая. Той досвідченою рукою розвів обох супротивників і потяг їх за комір аі стадіону.
- Палеве,- звернувся Еман до публіки,- будьте свідками, що я поводився чемно.
- Пане поліцаю,- задихався товстун,- я тільки дивився на гру, а цей чоловік кинувся на мене і почав битися. Я, перепрошую, ніколи не б’юся, я маю крамницю - готовий одяг і гумові плащі - одразу за віадуком на Гавлічковій вулиці. Зробіть ласку, зайдіть, ви переконаєтесь, я всіх добре обслуговую!
- Мовчіть,- відрізав поліцай,- йдіть за мною. В поліції розберуться!
Ось так сталося, що такий важливий матч догравався без Емана.
ПАНУ НАЧЕРАДЦЕВІ НЕ МОЖНА ХВИЛЮВАТИСЯ.
ЕМАНУ НЕ МОЖНА ХВИЛЮВАТИСЯ. ПАНУ ПОЛІЦАЮ НЕ МОЖНА ХВИЛЮВАТИСЯ
Еман виступав поруч з поліцаєм гордо, наче борець за святу справу. Зате гладкий пан у ті хвилини жалкував навіть, що народився на світ, Коли ж з публіки озивались вигуки: “Пане Начерадцю? Що сталося, пане Начерадцю? Що ж це буде, пане Начерадцю?”, він удавав, ніби не ч$є, і намагався зробити вигляд, немовби це він цілком випадково супроводить поліцая.
В мене крамниця на Гавлічковій вулиці,- розпачливо пояснював він дорогою.- Ви можете спитати про мене кого хочете, і кожний дасть вам найкращий відзив. Слово честі, пане інспекторе! Ось моя візитна картка…
