Поліцай набрав поважного вигляду і сказав, що його це не стосується.
- Я це кажу не тому, що…- вів далі нещасний товстун,- я, перепрошую, нікого не чіпаю і хочу, щоб мені дали спокій. І що мені робити! Цілий день за прилавком, а коли в неділю прийду на стадіон, то маю лише неприємності. Що я маю робити, пане інспекторе, скажіть самі? Адже я не можу тільки й сидіти в кав’ярні? Лікар порадив мені займатися яким-небудь спортом, от я і ходжу на футбол.
Він хвилинку подумав, а потім додав:
- В мене брат адвокат. Ви повинні анати його, пане інспекторе. Доктор юридичних наук Макс Начерадець, відомий адвокат. В мене хворе серце, я це можу довести. Мені не можна хвилюватися.
-; Мені теж не можна хвилюватися,- сказав Еман,- тато заборонив. Але ніхто на це не зважає. Найбільше мені допікає, коли хтось фанатично вболіває. Цього мій організм не витримує. Коли хтось ганьбить “Вікторку”, в мене темніє перед очима, і я повинен дати комусь по потилиці, чи не так, пане інспекторе?
Поліцай відповів, що його це не стосується, він нічого не знає і не хоче знати, тому що в нього є інструкції.
- В мене дружина і дітки,- бідкався гладкий пан.- Хлопець після канікул піде до другого класу. У дочки самі п’ятірки, а мене ведуть до поліції, наче розбійника. Краще настав би мій кінець. Мені й так…
Еман зауважив гладкому панові, щоб той помовчав, бо пану поліцаю теж не можна хвилюватися: забороняв інструкція.
Пан поліцай підозріло подивився на нього і сказав:
- Поводьтеся як слід, щоб я вам не нагадував. У поліції про все дізнаєтесь.
- А мені й нецікаво,- промовив Еман.- Найгірше, що вони дограють без нас, і ми не довідаємось про рахунок.
- Мені до цього байдуже,- відгукнувся похмуро товстун,- ніхто не повірить, які в мене турботи. Я й так усе знаю, мені нема чого довідуватися.
- То як, ви гадаєте, закінчиться гра? - спитав Еман свого супротивника.
- Я нічого не гадаю, не звертайтесь до мене, не хочу з вами говорити, і мені нема чого ділитись з вами своїми передбаченнями! Я знаю тільки, що переможе “Славія”, а ніяка не “Вікторка”, мені нема чого гадати! Три - один на користь Славії - ось вам рахунок! Тут уже нічого не вдієш!
- Ха-ха! - заревів Еман.— Оце рахунок, ні сіло, ні впало! Ще казав, що він не фанатик! Пане старший поліцейський, ви свідок, що він мене образив. Бо хто так каже, не внає самовідданих жижковських гравців і їхньої чудової, запальної гри наприкінці матчу! Тому ви не розумієте, бо ви несамокритична публіка, яка в своїй упередженості скочується до фанатизму! Коротше кажучи, ви ще “зелений” шмаркач, а не вболівальник, і край!
- Чого ви кричите? - розійшовся гладкий пан.- Ви на мене не кричіть, чуєте? Пане інспекторе, ви будете моїм свідком. Я ці ваші слова передам адвокатові! Ви поплатитесь за негідну поведінку.
