Отак дружньо перемовляючись, вони дійшли до поліцейського комісаріату, де їх прийняв молодий урядовець з рівненьким проділом на гладко зачесаній голові.
ГЛАДКИЙ ПАН МАЄ ДОБРЕ СЕРЦЕ
Урядовець з’ясував, що пан Емануель Габаско народився 1905 року в Жижкові, де й прописаний, віросповідання чехословацького, столяр, повнолітній і тепер безробітний. Гладкий пан зветься Ріхард Начерадець, народився 1886 року в Невеклові, прописаний у Жижкові, віросповідання іудейського, веде торгівлю готовим одягом і гумовими плащами, жонатий, мав двох дітей, мешкає в Празі, Гиберн^ ська вулиця, досі не судився.
Абияк вислухавши рапорт поліцейського, урядовець призначив обом винуватцям штраф по сто крон за порушення громадського спокою. У разі несплати штраф замінюється ув’язненням на дві доби.
А тепер підпишіть ось тут,- наказав урядовець і пещеним нігтем вказав місце в протоколі.
Еман занепав духом і боязко спитав: ‘
! А відсиджувати треба одразу?
¦- Одразу,- гордовито відповів урядовець, роздивляючись свої рожеві нігті,- та найкраще сплатити штраф.
Еман похнюпив голову і сказав, що піде на відсидку.
Йан Начерадець зиркнув скоса на хлопця, оком торговця готовим одягом оцінив його. Потім шикарним жестом витяг гаманець і сказав:
-. Моєї вини тут нема, пане поліцейський раднику, я з кожним хочу поладнати миром, на мене не можна наговорити анітрошечки, коли б пан Габаско не почав першим, все було б гаразд. Та я бачу, що цей пан зараз не в формі. Дозвольте мені сплатити за обох. Це дрібниці! Я маю при собі трохи грошенят. Хай бачить, хто такий Ріхард Начерадець. Прошу, ось гроші, зробіть ласку, видайте квитанцію.
Молодий пан, якому пан Начерадець у своїй перебільшеній щедрості падав титулу поліцейського радника, сказав, що він нічого не має проти.
Але Еман по-своєму зрозумів благородний жест свого супротивника. Сприйняв це за нову образу і виголосив, що пан Начерадець глумиться з нього і що коли б вони перебували деінде, а не в офіційній установі, він би, Еман, дав пану Начерадцеві належну відповідь. Хай його краще зараз же* посадять під замок.
- Не вигадуйте дурниць,- відповів пан Начерадець,- я даю гроші, та ще й умовляти вас мушу. Це вже занадто.
Я вас не хотів образити, пане Габаско. Я хочу, щоб була чесна нічия.
- Не розводьте церемонії, паничу!-гаркнув урядовець.- Коли пан Начерадець хоче сплатити, так дякуйте йому і забирайтеся з-перед моїх очей.
Еманові відлягло від серця, він розчулився, коли зрозумів, що ворог хотів допомогти йому в біді, і, охоплений благородними почуттями, виголосив, що не може припустити, щоб пан Начерадець терпів збитки.
