- Як там справи, молодий чоловіче? Мені здається, що ми все ще програємо.
Еман схилив голову, і після недовгих пошуків йому пощастило виявити малого сивого чоловічка. Він одразу ж упізнав пана Сала і подав йому руку.
- Вітаю вас, пане! Також прийшли на стадіон?
- Звичайно, приятелю! - защебетав сивий чоловічок.- Людина - створіння слабке! Розчарований поганою грою наших команд, я мав намір сьогодні залишитися вдома, але не витримав. Не міг не бути присутнім на такій визначній зустрічі.
- І що ви можете про неї сказати?
- Що я можу сказати,- промовив чоловічок засмучено,- я при своїй незначній фігурі не можу дати правильну оцінку… Я чую, що люди нев доволені, і з цього роблю висновок, що наші справи погані. О-хо-хо! В двадцятих роках, в епоху великого Йілата, Ваніка, Седлачка і Мазала, ми гадали, що краще нас нікого немає. Ми надто загордували. Всі інші народи були для нас недотепами. Ми допустилися гріха гордині, і пан бог нас покарав…
- Свята правда,- притакнув Еман замислено.
- На секунду,- продовжував пан Сало,- мені пощастило побачити Карвана. Він мені не сподобався. Ну чому ж, кажу собі, чому ж вони не поставили Кадю? Чому нам таке керівники роблять?
- Емане,- зашепотіла Емілька,- будь такий ласкавий і візьми цього пана на руки, хай він усе побачить. Він бідолаха малий, нічого не бачить!
- Твоя правда,, Емілько,- погодився молодий чоловік,- для мене це зовсім не важко, а людина матиме радість.. Так лізьте, пане Сало! - вигукнув він.
Піднявши сивого чоловічка, він посадив його на руки, як малу дитину.
- Дякую, тисячу разів дякую! - захлинався від радості пан Сало. Він роздивлявся на безкрайні простори стадіону і замріяно виводив:
- Так ось це зелене поле… А он там великий Штаплік і славний боєць Ахт боронять свої святині… Одинадцять бійців стоять проти одинадцяти героїв. Котиться хвиля за хвилею. То беруть верх одні, то тріумфують другі… О, зелене поле! Таким я тебе бачив у своїх мріях!
Він відкрив шкіряний портсигар: запропонував Еманові сигару.
- Закурите, пане?
- Дякую,- відмовився Еман,- я палю сигарети.
- Також маю, дозвольте вас пригостити! - поквапився чоловічок.
З сигарою в зубах пан Сало був схожий на немовля з гумовою соскою у роті. Він задоволено пускав кільця диму і з цікавістю слідкував за перебігом гри.
