- Я вам не заважаю, пане? - питав він стурбовано свою няню.
- Анітрошечки,- заспокоював його Еман,- я вас тільки перекладу на іншу руку.
Сивий чоловічок звернувся до Емільки і сказав галантно:
- Бажаю вам щастя, милостива пані. Ви маєте дбайливого чоловіка. Одразу видно, що вміє поводитися з дітьми. Гадаю, що ви можете спокійно довіряти йому своїх діток… *
Емілька зашарілася, а старий пан Габаско сказав:
- Ви не туди заїхали, пане. Вони ще не одружені - весілля тільки має бути.
- О, пардон, пардон! - заметушився пан Сало.- Прошу пробачення, милостива панночко. То ви лише заручені? Що я сказав, ну й ну… Але не зо зла, людина завжди може щось бовкнути через незнання!
- Нічого не сталося,- втрутився в розмову пан Шефелін,-буває… Я гадаю, що вони поквапилися, але що ж поробиш, коли до цього так тягнуться. Воно, звичайно, молоде, нерозумне…
- О, вибачте, вибачте,- чемно заперечив пан Сало,- шлюб - це велике благо. Сам бог нас настановив. Я сам мав би нахил до подружнього життя, коли б знайшов підходящу дружину. Маючи такий зріст… ви розумієте. Недобре, коли дружина вища за свого чоловіка. Чоловік - це, так би мовити, цар природи, а жінка - його подруга. Такий закон.
Цар природи затягнувся сигарою і подивився на своїх - слухачів.
- Я б такого капшука не схотіла, навіть коли б мені його позолотили,-прошепотіла вдова пану Габаскові-стар- шому.
- А він би з вами не зжився,- буркнув той,
Малий чоловічок обдивився захопленим поглядом наречених.
- Ви прекрасна пара,-¦ зітхнув він,-дуже підходите один до одного. Ну так от, молодята… Еге! - раптом скрикнув він стривожено, позираючи на поле.- Шолтис упав. Пан суддя Андерсен свистить. Що трапилося?
Натовп грізно загув, домагаючись голови мадьярського захисника, який збив чеського нападаючого у штрафному майданчику. Гравці вимахували руками. І ось з сплетіння червоно-білих футболок виступає пан Гоєр. Він повагом крокує до воріт мадьярів, акуратно встановлює м’яч на одина-дцятиметрову позначку.
Пан Сало радісно заплескав у долоні.
- Пан Гоєр! Чудово! Сам пан Гоєр битиме пенальті. Це добре. Справедливе рішення. А що, дістав, Фогле III, юначе нерозважливий. Шолтиса ображати? Хіба так можна, гультяю такий! Тепер за це ми з вами порахуємося…
Пан Гоєр з насолодою зміряв поглядом відстань між м’ячем і воротами і потужним ударом послав м’яч у сітку.
Тридцять тисяч голосів злилися у радісному зойку. Шалений ураган щастя охопив трибуни. Знайомі і незнайомі падали
